Хто хоче потрапити
до Вищої кваліфкомісії
суддів?
Дві з половиною тисячі. Приблизно стільки незаповнених суддівських вакансій є сьогодні в Україні, а це майже 40% від загальної кількості суддів. Починаючи з 2019 року в Україні не рекомендували до призначення жодного судді, жоден суддя не може бути переведений в інший суд, яка б серйозна кадрова нестача там не складалася. Усе тому, що з 2019 року в Україні не функціонує один з ключових кадрових органів судової системи — Вища кваліфікаційна комісія суддів.
ВККС — це, по суті, рекрутингова агенція судової гілки влади. У її повноваження входить:
Наразі Україна продовжує системні реформи попри повномаштабну війну. Судова реформа рухається у прискореному темпі, адже перезапуск органів судового врядування — друга з семи умов, які поставила перед нами Єврокомісія, коли ухвалювала рішення про статус України як кандидата у члени ЄС. У випадку з Вищою кваліфкомісією суддів, спеціально створена Конкурсна комісія з добору її членів вже завершила співбесіди з 61 кандидатами, які беруть участь у другому турі. Незабаром КК рекомендує 32 з них до призначення, а далі рішення за Вищою радою правосуддя. ВРП має обрати 16 з 32 рекомендованих і таким чином відновити ВККС як чинний орган.
Фундація DEJURE, Центр протидії корупції та Автомайдан проаналізували кандидатів, які пройшли співбесіди. Викладені у цій статті матеріали були офіційно направлені до Конкурсної комісії, яка прийме рішення. Важливо зазначити, що деякі факти могли бути поясненими у письмовій комунікації з Конкурсною комісією, проте документи, надіслані кандидатами, не були опубліковані. Закликаємо кандидатів сприяти прозорості конкурсу та надсилати свої пояснення — будемо раді опублікувати спростування.
Тобто ВККС відповідає за якість кадрів у судовій системі, а тому важливо якісно перезапустити діяльність цього органу.
17 кандидатів спростували сумніви під час співбесід, у комунікації з громадськими організаціями, або ж виявлена про них інформація не була суттєвою:
Андрій Галай — заступник начальника Департаменту з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України
Олег Коліуш — суддя Вищого антикорупційного суду
Галина Шевчук — суддя Тернопільського апеляційного суду
Костянтин Ткаченко — заступник директора департаменту корпоративних прав держави Фонду державного майна України
Василь Даценко — суддя Лубенського міськрайонного суду Полтавської області
Олексій Омельян — суддя Господарського суду Житомирської області
Олексій Домашенко — асистент кафедри криміналістики Національного юридичного університету ім.Ярослава Мудрого
Віталій Гацелюк — координатор проектів ОБСЄ в Україні (менеджер програм з питань правової реформи), старший науковий співробітник відділу проблем кримінального права, кримінології та судоустрою Інституту держави і права імені В.М. Корецького НАН України
Сергій Грабар — детектив НАБУ
Роман Сабодаш — доцент кафедри цивільного права Навчально-наукового інституту права Київського національного університету ім. Т. Г. Шевченка, адвокат, член Апеляційної Ради громадської організації «Українське юридичне товариство»
Роман Савуляк — суддя Апеляційного суду Львівської області
Петро Варишко — адвокат
Руслан Мельник — детектив НАБУ
Костянтин Харакоз — суддя Господарського суду Донецької області
Ірина Давидович — доцентка кафедри кримінального права та кримінології Київського національного університету ім. Т. Шевченка
Олег Цибуля — начальник відділу правового забезпечення та супроводу представництва в судах юридичного управління НАБУ
Роман Кидисюк (матеріал в частині щодо кандидата Кидисюка було оновлено за результатами аналізу пояснень, отриманих від кандидата 13.03.2023) — суддя Господарського суду Львівської області
Ми не аналізували наступних кандидатів, бо особисто з ними знайомі та/або мали досвід комунікації і співпраці з ними. Натомість на запит комісії ми надали інформацію про професійний досвід та здобутки цих кандидатів: Ганни Вронської, Ярослава Духа, Андрія Козлова, Романа Куйбіди, Андрія Пасічника, Володимира Рисенка, Михайла Богоноса, Максима Селіванова, Руслана Сидоровича, Марини Соловйової, Миколи Хавронюка, Тараса Шепеля та Олега Яким’яка.
Коротун Олена Миколаївна, Катаєва Елла Валеріївна, Мохончук Сергій Михайлович, Красовський Костянтин Юрійович, Бездоля Дмитро Олександрович, Березюк Вікторія Володимирівна, Берназюк Інна Миколаївна, Боднарук Юрій Володимирович, Волкова Людмила Миколаївна, Дубинський Олег Юрійович, Кінько Ольга Володимирівна, Ломака Вікторія Сергіївна, Омельян Інна Миколаївна, Перцова Тетяна Сергіївна, Рим Тарас Ярославович, Теремецький Владислав Іванович, Шикеря Ірина Анатоліївна.
Газдайка-Василишин Ірина Богданівна, Джепа Юлія Артурівна, Ігнатов Роман Миколайович, Кобецька Надія Романівна, Кустова Світлана Миколаївна, Луганський Володимир Іванович, Лук'янець Дмитро Миколайович, Марцеляк Олег Володимирович, Нестеренко Євген Володимирович, Олененко Світлана Петрівна, Слуцька Тетяна Іванівна, Смолов Костянтин Вікторович, Смородинський Віктор Семенович, Чумак Сергій Юрійович.
Вронська Ганна Олександрівна, Дух Ярослав Михайлович, Козлов Андрій Георгійович, Куйбіда Роман Олександрович, Пасічник Андрій Володимирович, Рисенко Володимир Миколайович, Селіванов Максим Володимирович, Сидорович Руслан Михайлович, Соловйова Марина Михайлівна, Хавронюк Микола Іванович, Шепель Тарас Петрович, Яким'як Олег Володимирович, Богоніс Михайло Богданович.
— У 2011 році чоловік Кандидатки отримав подарунок у розмірі майже 730 000 грн. На співбесіді Кандидатка повідомила, що ці кошти її чоловіку подарувала його матір; ці кошти було отримало від продажу будинка і перераховано на рахунок чоловіка з рахунку співмешканця матері. Існує сумнів щодо походження цих коштів, адже незрозуміло, який саме будинок було продано, який чином матір чоловіка Кандидатки набула його у власність, чому кошти перераховувались з рахунка співмешканця матері.
У письмових поясненнях від 13.03.2023 Кандидатка повідомляє таке: «Кошти, які були подаровані, були отримані матір’ю, в тому числі в результаті продажу спадкового майна (в тому числі нерухомості - двоповерхового будинку її батьків), що підтверджується відповідним договором, який неодноразово надавався до ВККС». На підтвердження своїх слів кандидатка надає копію документа про дарування грошових коштів, який, утім, не є підтвердженням законності походження коштів у її свекрухи. Таким чином, пояснення Кандидатки не спростовують сумнів щодо походження коштів.
В подальшому ці кошти були використані чоловіком кандидатки для придбання квартири площею 81,9 кв. м та паркомісця у житловому комплексі «Престиж Холл» по вул. В. Тютюнника 37/1 (до перейменування - вул. Анрі Барбюса). Зокрема, у поясненнях від 13.03.2023 кандидатка ствердиповідомила, квартиру та паркомісце було придбано у 2011 році за кошти, отримані з продажу приватизованого житла та в подарунок від батьків чоловіка.
Так, кандидатка пояснила та надала документи на підтвердження того, що у 2000 році її чоловік отримав квартиру площею 84, 5 кв. м на підставі жилого ордеру, а у 2001 році приватизував її. У 2011 році, як повідомила кандидатка на співбесіді, квартиру продали за 995 000 грн. Не стверджуючи про незаконність цього вчинку, ми все ж звертаємо увагу на те, що його слід оцінювати з точки зору дотримання критеріїв доброчесності та етичних стандартів. Справді, станом на 2001 рік українське законодавство дозволяло суддям здійснювати приватизацію житла, отриманого ними. Втім, з огляду на дані з майнових декларацій кандидатки в той період, можна припустити, що родина мала можливість забезпечити себе житлом з інших джерел та повернути отриману від держави квартиру у житловий фонд, аби нею могли скористатись малозахищені соціальні групи. Так, за даними декларацій кандидатки, у 2006 році її родина набула у власність квартиру у м. Києві площею 123 кв. м.
— Син Кандидатки ймовірно здійснював підприємницьку діяльність, адже отримував десятки тисяч доларів в подарунок від батьків, купував земельні ділянки та оплачував послуги з висадження тисяч саджанців, але він не реєстрував свою діяльність офіційно, як того вимагає українське законодавство.
У письмових поясненнях від 13.03.2023 кандидатка фактично підтвердила, що починаючи з 2017 року її син здійснював купівлю земельних ділянок значної площі у Київській області, а у 2019 році придбав понад 4 тисячі саджанців кущів та замовив і оплатив послуги з їх висадження. Разом з тим, за словами кандидатки, протягом цього часу її син не реєстрував підприємницьку діяльність, оскільки «вирощування кущів не є миттєвим, а потребує певного часу» . Кандидатка також стверджує, що її син здійснив реєстрацію підприємницької діяльності лише у 09.07.2021 «розуміючи потенційну можливість отримання прибутку в результаті реалізації вирощеної продукції», однак офіційно припинив діяльність 10.08.2022 «через збройну агресію росії».
Таким чином, кандидатка у своїх поясненнях підтвердила, що протягом тривалого часу її син здійснював діяльність, спрямовану на отримання прибутків, однак не реєстрував підприємництво. Пояснення кандидатки посилили сумніви щодо законності намірів її сина та викликають сумніви щодо професійних якостей самої кандидатки.
— У 2013 році чоловік Кандидатки набув у власність автомобіль Mitsubishi Pajero Wagon 2007 року випуску.
На співбесіді Кандидатка пояснила, що це авто чоловіку подарувала його матір. Разом з тим, Кандидатка не надала будь-яких пояснень щодо походження авта у власності матері чоловіка.
У письмових поясненнях від 13.03.2023 кандидатка стверджує, що «коштів батьків чоловіка (згідно інформації ДПІ та від продажу спадкового майна) вистачало». Втім кандидатка не надає будь-яких детальних пояснень чи документів на підтвердження цієї тези.
— Ім’я Кандидатки фігурує в публікації по те, що вона своїм рішенням допомогла легалізувати незаконну забудову у м. Києві по вул. Верховинній 80-Б. Так, під виглядом реконструкції приватного ВНЗ там будують будинок з підземним паркінгом. Проти рішення Кандидатки протестували представники місцевої громади та жителі сусідніх будинків, оскільки будівництво загрожує руйнуванням їхніх будинків, що знаходяться по сусідству із забудовою. У своєму мотиваційному листі Кандидатка назвала їх «незадоволеною стороною» та мотивувала законність рішення виключно посиланням на те, що воно було підтримане касаційним судом. Таке пояснення навряд чи є достатнім, адже судді касаційного суду, які переглядали рішення Кандидатки, в минулому ухвалили чимало свавільних рішень, а головуючого суддю Віктора Швеця навіть підозрювали в отриманні неправомірної вигоди за ухвалення незаконного рішення.
У письмових поясненнях від 13.03.2023, кандидатка наводить аргументи на користь законності свого рішення щодо визнання недійсним рішення Київської міської ради про відмову у поновленні договору оренди земельної ділянки. З-поміж іншого Кандидатка, зокрема, стверджує, що питання поновлення договору земельної ділянки вирішувалось в межах іншого судового провадження, а у справі, яку розглядала вона, питання «легалізації незаконної забудови не вирішувалось». Звертаємо увагу на те, що у своїй публікації ми стверджуємо, що кандидатка не легалізувала незаконну забудову, але своїм рішенням допомагала це робити. Адже отримавши рішення Кандидатки, яке було згодом підтримане колегією Вищого господарського суду, позивач ( приватний ВНЗ та водночас забудовник) успішно ініціював нове судове провадження про визнання поновленим договору оренди землі. Судові рішення на користь забудовника були мотивовані посиланням на рішення, ухвалене кандидаткою. Легалізувавши користування земельною ділянкою позивач продовжив намагання звести приватний будинок під виглядом реконструкції гуртожитка в порушення містобудівних умов та цільового призначення ділянки.
У своїх поясненнях кандидатка також покликається на те, що зроблені нею під час судового розгляду висновки були підтверджені в межах розгляду адміністративної справи №826/26126/15. У цій справі забудовник успішно скасував заборону на здійснення будівельних робіт через порушення умов містобудування та вимог щодо поверховості (у двотисячних приватний ВНЗ «Київський міжнародний університет завдяки рішенню суду приватизував двоповерхове приміщення дитячого садка, яке після отримання земельної ділянки в оренду «реконструював» у чотириповерховий гуртожиток, а врешті затіяв чергову «реконструкцію» у 18-поверхове приміщення з двоповерховим підземним паркінгом). Примітно, що головуючим у апеляційній інстанції був член Конкурсної комісії Євген Мєзєнцев. Тож це ставить під сумнів його неупередженість у питанні прийняття рішення щодо кандидатки зважаючи на озвучені сумніви щодо неї.
Разом з тим, у 2021 році адміністративні суди вчергове розглядали питання щодо законності рішень про зупинення будівельних робіт через порушення. Тоді апеляційний суд відмовив забудовнику у скасуванні заборони на продовження будівництва. Крім того, за даними порталу судової влади, дії забудовника є предметом розслідування у кримінальному провадженні №12019100080002064.
Не вдаючись до аналізу законності та мотивів ухваленого кандидаткою рішення, ми, втім, звертаємо увагу на обставини, за яких воно ухвалювалось. Численні публікації щодо забудови по вулиці Верховинній 80-Б (https://site.ua/valeriya.zelenyuk/kupit-suddi-korotun-okulyari-i7482ly, https://censor.net/ru/blogs/1105802/yak_kivsk_chinovniki_ponad_rk_pokrivayut_nezakonnu_zabudovu, https://investhelp.com.ua/ru/semeynoe-obshtezhitie-kvartirnogo-tipa-ul-verhovinnaya-82-b, https://lb.ua/blog/oleksandr_solonko/369724_druzyam_groysmana_zakon_pisaniy.html, https://lb.ua/blog/oleksandr_solonko/371273_suddya_habarnik_shahray_legalizuvav.html тощо), протести місцевої громади, ініціатива міської влади з розірвання договору оренди землі, приписи про зупинення будівельних робіт, підтримані рішеннями адміністративних судів, та врешті, кримінальне провадження щодо дій приватного ВНЗ, який водночас є забудовником, в очах стороннього поінформованого спостерігача ставлять під сумнів справедливість дій кандидатки. Один із Бангалорських принципів поведінки суддів визначає, що звершення правосуддя суддею має бути очевидним загалу.
Очевидно, на момент складання мотиваційного листа на участь у конкурсі кандидатці було відомо про публікації, які ставили під сумнів справедливість її рішень. Втім, у мотиваційному листі Кандидатка обмежилась лише покликанням на те, що її рішення було підтримане судом вищої інстанції, а незгода громади начебто є звичною для сторони, яка програла у справі. На жаль, Кандидатка не доклала достатніх зусиль для підтримання уявлення про справедливість своїх рішень ані під час їх ухвалення, ані під час конкурсу. Цим кандидатка передовсім порушила вимоги Бангалорських принципів поведінки суддів. На наше переконання, призначення до ВККС особи, яка не докладає зусиль для підтримання уявлення суспільства про чесність та справедливість судових рішень, не сприятиме відновленню довіри до судової влади.
*Інформацію оновлено 14.03.2023 після отримання та аналізу пояснень Кандидатки.
Всупереч законодавству, Елла Катаєва обіймала посаду заступника голови суду чотири рази поспіль. При цьому у 2017 році за кілька місяців до закінчення строку, у суді провели збори суддів, на яких припинили повноваження Катаєвої за її власним бажанням й одночасно заново обрали на цю посаду, що нібито мало б «обнулити» її строки в обхід законодавства. На співбесіді до ВККС суддя розповіла, що не вважає це порушенням законодавства, адже у 2015 році законом нібито було повністю змінено підхід, строки, порядок обрання на посаду. Тому вона вважає, що обиралась вперше за новим законом.
Однак заборона обіймати адміністративні посади більш ніж два строки поспіль існує як у чинному Законі «Про судоустрій і статус суддів», так і у Законі, що діяв до нього. Зміна строків обрання на посаду не змінює самої заборону і її мети, яка закріплена у законодавстві ще з 2010 року. А саме: забезпечити справжню незалежність суддів та не допустити формування корупційних потоків, які б контролювались незмінними керівниками судів.
Перебуваючи у відрядженнях, на навчаннях, семінарах (зокрема в іншому населеному пункті), Елла Катаєва ухвалила загалом 187 судових рішень. На співбесіді Кандидатка не могла спростувати всі сумніви Фундації DEJURE щодо зазначених рішень, оскільки до цього не була ознайомлена із їхнім зверненням, у якому описані та надані посилання на конкретні рішення. Конкурсна комісія попросила Катаєву надати письмові пояснення щодо цього. Фундації DEJURE невідомо, чи Кандидатка їх надіслала. Втім, основні зауваження стосувались того, що:
семінари, на яких Кандидатка виступала тренером, згідно з інформацією у суддівському досьє, тривали по 8 академічних годин на день – цілий робочий день. Отже, в ці дні вона не могла перебувати у суді й ухвалювати рішення;
деякі рішення ухвалювались на відкритому засіданні (тобто не в письмовому провадженні), а отже, Катаєва мала бути у суді, а не на інших заходах;
Кандидатка не могла ухвалювати рішення, перебуваючи на навчаннях чи відрядженнях в іншому місті.
У 2017 році Дисциплінарна палата ВРП розглядала скаргу на голову Одеського окружного адміністративного суду Глуханчука О.В., якого зловили напідпитку під час керування автомобілем. На засіданні Дисциплінарної палати ВРП Елла Катаєва не лише не засудила аморальний вчинок та дії свого керівника, а позитивно схарактеризувала та підтримала його. Під час співбесіди Кандидатка пояснила, що на цьому засіданні висловила позицію колективу суду і загалом намагалась донести, що така поведінка голови суду не була характерною для нього. Вона розглядає свій вчинок як прояв мужності. У відповідь на питання члена Конкурсної комісії Євгена Мєзєнцева, чи не вважає Кандидатка, що така підтримка голови суду в очах стороннього спостерігача виглядає як те, що вона розділила з ним відповідальність, Катаєва відповіла, що сторонній спостерігач міг би подумати, що: «... вона пропрацювала з ним [головою суду] 10 років в одному суді, вони працювали в одній команді. Як вона, як боєць команди, могла залишитись сторонньою?». Це може характеризувати її як «командного бійця», який, ймовірно, закриє очі на певні проступки суддів, навіть якщо вони шкодять репутації суду. А також про її неспроможність протистояти корупції у самій судовій системі.
Видання «Резонанс» повідомляло про втручання Кандидатки та голови суду Глуханчука в роботу автоматизованої системи розподілу судових справ, а також про те, що вони незаконно отримали готові відповіді на тестові завдання, які повинні були проходити судді та кандидати в рамках проходження кваліфікаційного оцінювання, підтвердження здатності здійснювати правосуддя. Ці відповіді вони нібито продавали суддям свого суду.
— У 2014 році 20-річний син кандидата, Богдан Мохончук, набув майно, загальна вартість якого, відповідно до декларації, становила майже 1,5 млн. грн. А саме: квартира площею 83 кв.м у елітному будинку у центрі Харкова та два паркувальні місця.
— У 2016 Богдан Мохончук набув у власність авто HONDA CR-V 2010 р.в. вартістю 200 000 грн.
— У декларації за 2015 рік єдиним доходом Богдана Мохончука є стипендія майже 30 тис. грн та пенсія 12 тис. грн. А також, згідно з аналітичною системою Youcontrol, до 2020 року він офіційно не здійснював підприємницької діяльності. Водночас у ЄДРСР є справа (№876/7264/15), у якій Богдан Мохончук оскаржував невиплату йому пенсії, яка орієнтовно складала 13 тис. грн.
— У декларації за 2015 рік Кандидат відобразив заощадження родини на суму майже 87 тис. доларів та 16 тис. євро.
— У декларації за 2015 рік Сергій Мохончук зазначив у власності іншого сина житловий будинок на 202 кв.м у Харківській області. Задекларована вартість теж становить майже 1,5 млн грн. Син отримав його у 2012 році, згідно з реєстром нерухомості як дарунок. Його батько, Сергій Мохончук, тоді перебував на посаді начальника Головного управління юстиції в Харківській області.
— Вартість майна та виявлені відомості про доходи вказують, що сім’я не могла дозволити собі придбання такого майна. Доходи Богдана Мохончука, сина кандидата, не були достатніми для покупки майна, або ж він мав значні доходи від непідприємницької діяльності у віці до 22 років. Ймовірно, у випадку купівлі, витрати здійснювали батьки або треті особи. Однак, сумнівно, що Сергій Мохончук та його дружина могли придбати таке майно за офіційні доходи.
Сергій Мохончук до здобуття юридичної освіти працював радіомеханіком та був військовослужбовцем. Після цього його робота була пов’язана виключно з навчальними закладами та управлінням юстиції. Згідно з аналітичною системою Youcontrol, дружина Мохончука також не здійснювала підприємницької діяльності. Не вдалося знайти згадок, що вона обіймала посади в органах влади. Згідно з деклараціями за 2015, 2016, 2017 та 2019 вона отримала лише пасивний дохід — проценти.
Щодо іншого сина, то факт набуття такого дорогого майна у подарунок також викликає обґрунтовані сумніви, що дарунок не має корупційної природи.
— Важливо зазначити, що частина співбесіди відбувалася без публічної трансляції за запитом Кандидата, тому невідомо, яким чином він міг пояснити майнові питання. Під час відкритої частини співбесіди Мохончук відповідав лише на запитання щодо заощаджень, зазначив, що в перерахунку на долари його дохід дозволяв зробити такі заощадження, а також послався на обставини, пояснені під час закритої частини співбесіди. Зважаючи, що Кандидат не озвучив жодних конкретних відомостей про джерела доходів та їх розмір, такі пояснення не видаються переконливими.
— Cергій Мохончук обіймав посаду начальника Головного управління юстиції у Харківській області з червня 2010 по червень 2016 роки, у період двох каденцій Геннадія Кернеса як міського голови Харкова. Нагадаємо, що Кернес був фігурантом низки корупційних скандалів та представником проросійських політичних сил. На їх зв’язок звертав увагу Фонд Місцевої Демократії. Зокрема, Сергій Мохончук нібито був адвокатом Геннадія Кернеса. У публікації також йдеться, що на посаді начальника управління юстиції Кандидат нібито був одним з учасників численних схем збагачення. Також в інтернеті є інші публікації про Мохончука зі схожим змістом. Згадана стаття та інші матеріали хоч і розміщені на досить сумнівних ресурсах, потребували пояснень кандидата, зокрема у контексті питань до майнового стану.
Під час співбесіди Мохончук зазначив, що знав Геннадія Кернеса, але «спілкувався з ним не так, як це подають засоби масової інформації». Також Сергій Мохончук сказав, що Кернес «не був мером Харкова у 2010 році, і це ніяк не пов’язано з моїм призначенням на посаду начальника Головного управління юстиції». Кернес став міським головою у листопаді 2010, а до того, з березня 2010, виконував обов’язки міського голови.
— У декларації за 2015 рік вказав, що 19.05.2004 набув право користування квартирою площею 53,8 кв.м., розташованою у м. Київ, яка є власністю його тещі Русанюк Христини Михайлівни. Тоді як у паперовій декларації за 2014 рік вказані відомості відсутні.
— У декларації за 2015 рік вказав, що 20.03.2005 набув право користування автомобілем Chevrolet Aveo 2005 року випуску. Тоді як у паперовій декларації за 2014 рік вказані відомості відсутні. Крім цього, у декларації за 2015 рік Кандидат не вказав відомості про власника транспортного засобу і додав, що член сімʼї не надав відповідну інформацію.
— У декларації за 2015 рік Кандидат вказав, що він та дружина з 08.07.1998 є власниками акцій в ПАТ «Проектно-технологічний інститут «Київоргбуд» (номінальна вартість 5,25 грн, кількість – 21). Також Кандидат з 01.04.2010 є власником акцій в ПАТ «Агронафтогазтехсервіс» (номінальна вартість 2,50 грн, кількість – 10). Тоді як у паперовій декларації за 2014 рік вказані відомості відсутні.
— У декларації за 2015 рік Кандитат вказав, що станом на 31.12.2015 був власником готівки у розмірі 67 350 доларів США, 25 640 євро, 375 грн та 14 євро, розміщених на банківських рахунках.
Відповідно до даних декларації Кандидата за 2016 рік його дохід у звітному періоді до сплати податків склав 230 732 грн, тоді як грошові активи Кандидата зменшились: 55 300 доларів США та 18 970 євро, 8 грн та 2 євро, розміщених на банківських рахунках станом на 31.12.2016.
У звітному періоді Кандидат не здійснював жодних правочинів, на підставі яких у нього виникло право власності на рухоме та нерухоме майно, та які б дозволили пояснити такі видатки Кандидата.
Таким чином, Кандидат у 2016 році Кандидат витратив всю заробітну плату за 2016 рік та грошові активи у розмірі 12 050 доларів США та 6 670 євро.
— У декларації за 2017 рік Кандидат вказав, що 15.09.2017 разом з дружиною набув право спільної власності на квартиру площею 77,4 кв.м., розташовану на Оболонській набережній у м.Київ, вартість якої станом на дату набуття у власність становила 2 459 040 або 93 993 доларів США за офіційним курсом гривні до долара від НБУ. Кандидат додав, що вартість квартири за останньою оцінкою складала 2 219 878 грн.
Також у цьому році його дружина отримала родинну допомогу у розмірі 1 050 000 грн від своєї матері Русанюк Христини Михайлівни. Ймовірно, ці кошти були використані для придбання квартири. З відкритих джерел відомо, що теща не здійснювала підприємницьку чи іншу діяльність, яка б дозволила пояснити джерело походження 1 050 000 грн для подарунку доньці.
— Кандидат з 18.05.2021 дотепер працює адвокатом в адвокатському обʼєднанні «LCF» (очолив новостворену практику GR та конституційного права). Крім цього, Кандидат з квітня 2020 року по грудень 2021 року був експертом з питань права в проєктах ОБСЄ, Ради Європи, Європейського союзу, «ПРАВО-Justice» та USAID «Нове правосуддя».
Незважаючи на успішність адвокатського обʼєднання з травня 2021 року по грудень 2021 року включно Кандидат отримав заробітну плату від адвокатського обʼєднання «LCF» у розмірі 60 444 грн, тобто всього лиш близько 7 тисяч гривень щомісяця.
Також Кандидат вказав про отримання доходу від здійснення підприємницької діяльності у розмірі 206 953 грн.
Враховуючи успішність Кандидата та його досвід вважаємо, що його доходи, отримані у звітному періоді були вкрай низькими, що може свідчити про заниження ним офіційного доходу з метою ухилення від сплати податків.
На початку співбесіди з Конкурсною комісією член Комісії Мєзенцев під час своєї доповіді одразу вказав на те, що НАБУ та НАЗК не виявили порушень у діях Красовського, а тому члени Комісії не поставили жодного питання, яке стосувалось декларацій Кандидата. Хоча під час співбесід з іншими кандидатами члени Комісії цікавились майновим станом таких кандидатів, навіть якщо в процесі письмової комунікації вони спростували ті чи інші факти, які ставили під сумнів їх відповідність критеріям доброчесності.
— Красовський розпочинав свою карʼєру в юридичній фірмі «Проксен», співзасновником якої у 1990 році був колишній голова Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Сергій Козьяков. Також в 90-х у цій фірмі працював і Олексій Філатов, заступник голови Адміністрації Президента Порошенка, який був відповідальним за судову реформу.
В свою чергу, з грудня 2014 року по вересень 2019 року працював на посаді керівника Головного департаменту правової політики Адміністрації Президента України, тобто був підпорядкованим тому ж таки Філатову. Під час співбесіди повідомив, що з Філатовим його повʼязують не лише робочі стосунки.
В мотиваційному листі та під час співбесіди Кандидат розповідав про те, що працював над змінами до профільних законів щодо судової системи, акцентував увагу на успішності доборів суддів в рамках конкурсів до Верховного Суду та Вищого антикорупційного суду. А своє бажання стати членом ВККС пояснив незавершеністю судової реформи. Тоді як саме до сфери відповідальності Красовського в ОП входило проведення судової реформи та якнайшвидше її успішне завершення.
Фактично Красовський весь цей час працював над іншою реформою, і ця реформа жодним чином не стосувалась діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Додамо, що під час співбесіди з Кандидатом члени Конкурсної комісії декілька разів звернули увагу на те, що Красовський очолить новостворену ВККС.
— У декларації за 2019 рік Кандидат вказав, що йому з 14.04.2016 на праві користування належить квартира площею 41,3 кв.м. Разом з тим, вказані відомості відсутні у декларації за 2018 рік.
— Під час співбесіди Кандидат повідомив, що його дружина займається туристичними послугами і вся її діяльність спрямована на те, що вона відправляє туристів до країн Європейського Союзу. З декларацій Кандидата відомо, що сукупний дохід дружини до вирахування податків, отриманий нею протягом 2019-2021 років, склав 139 081 грн.
З офіційної сторінки підприємства, від якого дружина отримувала дохід, у соціальній мережі Facebook відомо, що туристичне агентство надає всі види туристичних послуг, візову підтримку, організацію міжнародних та міжрегіональних заходів. Наприклад, у 2021 році агентство пропонувало поїздки до Кенії, ОАЕ, Франції, Андорри, Маврикію, Італії та ін. країн.
А тому з огляду на це, а також позиціонування дружиною Кандидата успішності туристичного бізнесу вважаємо, що дохід, вказаний Кандидатом у деклараціях, може бути заниженим, оскільки випливає, що Юлія Проскуріна фактично отримувала мінімальну заробітну плату.
— Кандидат з 16.11.2020 є головою Правління Асоціації розвитку суддівського самоврядування України, яка у липні 2021 року підтримала звернення до президента України із закликом ветувати законопроєкт №5068, який запровадив відкриті конкурси на посади до Вищої ради правосуддя із залученням незалежних експертів із міжнародним досвідом до перевірки кандидатів на доброчесність. Законом було передбачено створення Етичної ради, яка оцінюватиме на доброчесність усіх кандидатів.
Цитуючи Тараса Шевченка, автори звернення повторювали кремлівські наративи про зовнішнє управління та заявляли про порушення суверенітету. Тобто Бездоля вирішив взяти участь у конкурсі, у складі комісії якого є також незалежні міжнародні експерти.
Під час співбесіди пояснення Бездолі зводилися до того, що як голова правління він не міг не підписати таке звернення; відкрите звернення стосувалось залучення міжнародних експертів до складу Етичної ради, а не Конкурсної комісії з добору членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; звернення публікувалось в той час, коли законопроєкт перебував на розгляді у Верховній Раді України.
Втім участь міжнародних експертів у складі Етичної ради не відрізняється від участі таких експертів у складі Конкурсної комісії, вони не є кінцевими субʼєктами прийняття рішення. Якби відкрите звернення стосувалось конкурсу до ВККС, то Кандидат підтримав би і аналогічне звернення щодо залучення міжнародних експертів до складу Конкурсної комісії. Навіть беручи участь у конкурсі, можна і далі продовжувати виступати проти участі міжнародних експертів, але брати участь в такому конкурсі з надією бути обраним і надалі поширювати наративи про втручання в державний суверенітет вже на новій посаді і з більшими повноваженнями.
Додамо, що залучення міжнародних експертів стало доцільним та прийнятним для Кандидата лише після надання допомоги міжнародних партнерів у звʼязку з повномасштабним вторгненням російської федерації на територію України.
— У 2017 році Кандидат дав інтервʼю, під час якого він висловив таку думку:
«У меня создаётся впечатление, что все хотят контролировать суды, кто как может. Одни – через проведение реформы: ограничение судейского иммунитета, уменьшение размера судейского вознаграждения, формирование состава ВККС, ВРП, создание ГРД, деятельность ГПУ, НАБУ, проведение оценивания, конкурсов и т.п. Другие – попытками прямого психологического или даже физического давления: патриотические организации, «бизнес патриотические» организации, просто «общественность».
Під час співбесіди Кандидат таке своє твердження пояснив нападами на суддів, акціями протестів під будівлями судів, висловлюваннями політиків, що судову владу потрібно реформувати.
Але ж можливість громадян протестувати є елементом демократії, а політики і досі у своїх висловлюваннях можуть згадувати про необхідність проведення судової реформи.
Під час співбесіди Бездоля вказав, що судова реформа стала цивілізованою, суддів нарешті почали чути, чути їх думки та проблеми. Тоді як незрозуміло, коли, на думку Бездолі, це відбулося.
— Дружина Кандидата Проскуріна Юлія Сергіївна була керівницею Одеської міської організації «Комуністична партії робітників і селян». Крім цього, тесть Кандидата, Проскурін Сергій Петрович, з 2001 року був керівником Одеської обласної організації «Комуністична партії робітників і селян», а у 2001 році Центральна виборча комісія зареєструвала його кандидатом у народні депутати України від політичної партії (№5 у виборчому списку). Ця партія була заборонена на підставі рішення суду у 2015 році.
Під час співбесіди Кандидат двічі не відповів безпосередньо на запитання члена Комісії, чи розуміє він, чому з огляду на історію України звʼязки членів його сімʼї з комуністичною партією можуть цікавити суспільство.
Всупереч антикорупційному законодавству, суддя не вносила квартиру площею 73,90 кв.м у паперові декларації за 2012 та 2013 рік. Також суддя не внесла у паперову декларацію за 2012 рік земельну ділянку площею 607 кв.м.
Окрім того, у чоловіка Кандидатки з’явилися кошти, до яких є питання. За електронною декларацією, у 2021 році він продав нерухоме майно за 169 122 грн. Єдине нерухоме майно, яке б він міг продати за деклараціями, є земельні ділянки, які на 2017 рік вартували 5990 та 49 502 грн відповідно. Конкурсна комісія не ставила питань щодо цього епізоду, тож встановити обставини отримання цього доходу не вдалося.
У ЄДРСР є 13 справ за ст. 130, які суддя закрила за спливом строків. Окрім того, кандидатка також закрила 5 справ за ст. 173 (дрібне хуліганство) та 173-2 (вчинення насильства в сім'ї, невиконання захисного припису або непроходження корекційної програми). У рішенні за кожною зі справ немає обґрунтування, чому їх неможливо було розглянути вчасно.
Під час співбесіди суддя Березюк припустила, що йдеться про справи, які розглядалися ще до внесення змін щодо збільшення строків давності притягнення до відповідальності. Вона послалась на зовнішні обставини, які від неї не залежали. «Навантаження мого суду передбачає дуже велику кількість адміністративних матеріалів, не лише за 130 статтею. Якщо мною були ухвалені такі рішення, то це було єдине можливе законне та справедливе рішення», – відповіла Кандидатка членам Конкурсної комісії. Однак, це не пояснює, чому постанови про закриття не містять обґрунтування, чому справи не можливо було розглянути вчасно.
Фундації DEJURE знайшла ознаки самоплагіату у її роботі. У своїй дисертаційній роботі «Фіксування судового провадження як гарантія права на справедливий суд у кримінальному процесі» Вікторія Березюк використала 80% тексту своєї попередньої статті «Ґенеза розвитку вітчизняного законодавства і наукової думки щодо фіксування судового провадження» (за даними інструменту Unicheck). Водночас у значній частині тексту Кандидатка не вказує, що це цитування попередньої роботи.
— Кандидатка має у власності дві земельні ділянки у с. Нові Петрівці Вишгородського району Київської області, які вона безкоштовно приватизувала у 2012-2013 роках. На співбесіді Кандидатка заявила, що дізналась про можливість безкоштовно отримати землю на Київщині з інтернет-форумів та що вартість її двох ділянок склала 2 400 доларів США. Сьогодні ділянки подібної площі у поруч з ділянкою Кандидатки продають за 13-15 000 доларів США, подібні ціни були на земельні ділянки і 10 років тому. Тож залишаються сумнів щодо походження цих ділянок у власності Берназюк та їх ціни.
— У 2020 році Кандидатка придбала автомобіль Audi Q7 2017 року випуску за 1 200 000 грн (орієнтовно 45 000 доларів США). Задекларована вартість автівки може бути заниженою, адже станом на вересень 2022 року такі авто продавали за майже 60 000 доларів США. Більше того, фірма, у якої Берназюк (а також скандальний ексзаступник міністра внутрішніх справ Гогілашвілі та дружина колишнього заступника генпрокурора Симоненка) придбала це авто, має ознаки фіктивності та фігурує в кримінальному провадженні. З високою вірогідністю, чиновники та їхні родичі могли використовувати цю фірму, щоб не пояснювати походження коштів на придбання дорогих автівок.
На співбесіді Кандидатка повідомила, що найбільш релевантним досвідом вважає свій досвід роботи на посаді радниці члена Національного агентства з питань запобігання корупції: «...Ми прийшли туди, коли НАЗК тільки формувалось, була маленька команда, з нуля набирали команду і готували нормативку». Примітно, що за даними розслідування Радіо Свобода працівниця НАЗК, відповідальна за перевірку декларацій кандидатів до Верховного Суду, на момент працевлаштування у НАЗК вже була засудженою за корупційний злочин. У розслідуванні стверджується, що керівництво НАЗК було відомо про це, однак службовицю не звільняли. Найголовніше, що відповідальним за відділ фінансового моніторингу та добір кадрів був член НАЗК Руслан Радецький, в команді якого працювала Кандидатка на посаді радника. Тож з високою вірогідністю Кандидатка була причетна до працевлаштувала особи, засудженої за корупціний злочин в НАЗК.
— 16.12.2020 Кандидат оформив право власності на квартиру площею 78,8 кв. м у м. Одеса вартістю 1 170 000 грн. На співбесіді Кандидат повідомив, що сплатив вартість квартири у повному обсязі до 2017 року. Однак офіційних задекларованих доходів та заощаджень Кандидата було недостатньо для придбання квартири.
— У своїх письмових поясненнях Кандидат стверджує, що придбав квартиру за рахунок заощаджень, здійснених протягом 2004-2016 років. Їх розмір, як зазначає кандидат, не надаючи документальних підтверджень, склав «не менше 72 тис доларів США». Водночас, розмір задекларованих кандидатом заощаджень у 2015 році був в рази нижчим. Так, у деклараціях за 2015 рік, поданих на участь у конкурсі на посаду судді Верховного Суду (Боднарук подав дві декларації кандидата на посаду, з яких одну уточнену) станом на кінець року Кандидат декларував 20 000 доларів США (менше 600 000 грн) та 50 000 грн у якості заощаджень, а у 2016 році дохід Кандидата склав лише 130 000 грн. Цих коштів було явно недостатньо для фінансування покупки квартири вартістю понад 1 мільйон гривень. До того ж, Кандидат мав здійснювати хоча б мінімальні витрати на проживання з власних доходів. Таким чином, або Кандидат повідомив неправдиві відомості щодо дійсного розміру своїх заощаджень у декларації за 2015 рік, або профінансував придбання квартири у 2016 році за рахунок інших грошових надходжень , які не були його офіційними доходами.
— До того ж, Кандидат ймовірно скористався сумнівною схемою для придбання квартири за нижчою ціною. На співбесіді Кандидат у відповідь на питання щодо вартості квартири та походження коштів на її придбання повідомив, що придбав свою квартиру як нежитлова приміщення та згодом здійснив її переведення у житловий фонд. Кандидат, зокрема, послався на практику, за якої забудовники «щоб обійти якісь обмеження вони роблять останній поверх по документам оформлюють як нежитлові приміщеня, щоб обійти обмеження по поверховості, і фактично продають ці приміщення за меншою ціною».
У 2019 році в Одесі на своїй автівці Chevrolet Кандидат допустив зіткнення з іншим автомобілем, проте провадження було закрите через сплив строків. У рішенні суду, зокрема, стверджується: «...суд обґрунтовано приходить до висновку, що в діях особи, що притягується до адміністративної відповідальності вбачаються ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП… Разом з тим, беручи до уваги, що термін встановлений ст.38 КУпАП закінчився, суд вважає за доцільне провадження по даній адміністративній справі закрити». Справу розглядав суддя Київського районного суду Іванчук Вадим Миколайович. У реєстрі судових рішень міститься щонайменше 73 рішення цього судді про закриття проваджень щодо порушників правил дорожнього руху у зв’язку зі спливом строків, при цьому в багатьох справах йшлось про керування автомобілем в стані алкогольного сп’яніння. Тож Кандидат міг уникнути відповідальності саме через те, що суддя затяг розгляд протоколу про порушення, як він неодноразово робив це в інших справ, допомагаючи численним порушникам.
У автобіографічній довідці Кандидат вказує, що з 2008 по 2010 роки включно він займав посади юрисконсульта, заступника директора та директора у ТОВ «Ес енд Ес легал консалтинг». Засновниками компанії були Сурен Сардарян та Юрій Сухов. За даними «Української правди», компанія розташувалася в приміщенні колишньої шашличної на вулиці Варненській в Одесі та ймовірно не здійснювала жодної діяльності. Видання пов’язувало Сухова та Сардаряна, обидвох засновників компанії з корупцією в Державній інспекції контролю за цінами при Міністерстві економіки.
*Інформацію оновлено 14.03.2023 після отримання та аналізу пояснень від кандидата.
— 09.08.2019 Кандидатка набула право власності на квартиру площею 107,3 кв.м. у житловому комплексі «Alter Ego» в Києві, вартість якої станом на дату набуття у власність становила 3 815 000 грн або 150 692 доларів США за офіційним курсом гривні до долара від НБУ.
Незадовго до цього Кандидатка отримала позику у розмірі 100 000 доларів США (2 867 000 грн) від Мухи Світлани Віталіївни. Нам невідомо, які стосунки повʼязують Кандидатку з позикодавицею, але з відкритих джерел відомо, що особа з таким прізвищем, іменем та по-батькові є засновницею та кінцевою бенефіціарною власницею ТОВ «Укрресурс видобування», основним видом діяльності якого є добування піску, гравію, глин і каоліну. Розмір статутного фонду юридичної особи склав всього лише 2 грн.
Крім того, на Світлану Муху зареєстроване свідоцтво на торговельну марку № 226457 «Paradise». Згідно з описом, під цим брендом надаються такі види послуг: планування весільних церемоній, планування вечорів знайомств, підготовка юридичних документів, супроводження в громадській місцях (ескорт) тощо.
Нам невідомо, чи саме саме ця особа надала Волковій позику, якими були умови її надання та повернення, адже під час співбесіди Конкурсна комісія не поцікавилась у Кандидатки обставинами отримання позики та загалом набуття у власність квартири.
— У декларації за 2021 рік Кандидатка вказала про користування на основі попереднього договору про укладення договору купівлі-продажу земельною ділянкою площею 532 кв.м. (вартістю 374 395 грн) та обʼєктом незавершеного будівництва у вигляді житлового будинку площею 83,84 кв.м. у с. Білогородка Бучанського району Київської області, які наразі є власністю товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Система плюс».
Під час співбесіди Конкурсна комісія не поцікавилася обставинами, умовами укладення попереднього договору, розміром видатків на будівництво та його станом.
— Кандидатка є засновницею та членкинею Асоціації розвитку суддівського самоврядування України. Нагадаємо, що ця громадська організація разом з іншими суддівськими громадськими організаціями підтримала публічне звернення до президента України, в якому наголосила залучення міжнародних експертів до участі у складі Етичної ради втручанням у державний суверенітет України.
Під час співбесіди Кандидатка вказала, що не брала участі у підготовці звернення та не голосувала за нього.
З відкритих джерел невідомо, чи Кандидатка виступила проти такого відкритого звернення, про це вона також не повідомила і під час співбесіди. Крім того, навіть з такої відповіді Кандидатки не зрозуміло, чи поділяла вона думку колег, які підписали таке звернення.
Натомість Кандидатка згодом вказала, що вимушена погодитися з висновком Венеційської комісії, яка вказала на відповідність положень щодо залучення міжнародних експертів нормам Конституції: «Я вимушена погодитися. Можливо так, це дійсно так.»
— Під час співбесіди Кандидатка вказала, що «колишній склад ВККС дійсно показував дуже високий рівень відкритості та прозорості, публікувалися, скажемо так, всі дані, вся інформація і досить в короткі строки можна було слідкувати за всіма конкурсами та процедурами.»
Тоді як зазначене не зовсім відповідає дійсності. Норми Закону України «Про судоустрій і статус суддів» вимагали дотримання Комісією принципів прозорості та відкритості у своїй діяльності. Разом з тим, Вища кваліфікаційна комісія суддів України не завжди демонструвала такий рівень.
Наприклад, рішення Комісії щодо суддівської карʼєри, результатів кваліфікаційного оцінювання суддів розпочали публікувати на новому сайті Комісії вже після припинення її діяльності. До цього такі рішення для громадськості були недоступні.
Секретаріат Комісії не публікував вчасно суддівські досьє щодо усіх суддів, дуже часто інформація, яка підлягала розміщенню в досьє та за своїм статусом була публічною, була або відсутня в досьє, або затерта.
Також Вища кваліфікаційна комісія суддів України неодноразово порушувала законодавство про доступ до публічної інформації, що констатовано Верховним Судом (наприклад, рішення у справах № 800/592/17, №9901/249/19, №9901/133/19, №9901/924/18, №9901/612/18).
Крім цього, за словами Кандидатки, «…інформації, яка ллється зі сторони суспільства, таких «червоних прапорців», які важливо досліджувати. Я не впевнена, що про кожен червоний прапорець необхідно кричати відразу з екрану. Я впевнена в тому, що кожен червоний прапорець необхідно перевірити абсолютно ретельно.» Звертаємо увагу, що інформація, яка публікується громадськістю зокрема і в соціальних мережах щодо фактів, які можуть свідчити про невідповідність суддів/кандидатів на посади суддів, ретельно перевіряється та доводиться до уваги суспільства вже після такої перевірки. Якщо не публікувати таку інформацію та іншим чином не доводити її до відома Вищої кваліфікаційної комісії суддів, вона може бути взагалі не досліджена Комісією.
— У 2021 році Кандидат у якості подарунку отримав у власність житловий будинок та земельну ділянку, вартість яких не вказав у відповідній декларації, також не вказав про сам факт отримання такого подарунку у відповідній графі декларації. Крім цього, у декларації за 2021 рік Кандидат вказав про набуття у власність нежитлових приміщень площею 90 кв.м. та 24 кв.м. Такі обʼєкти були набуті у власність також у якості подарунку від батька, їх вартість знову була не відображена Кандидатом у декларації. Крім цього, Кандидат не вказував відомості про вартість житлового приміщення площею 52,2 кв.м., набутого дружиною у власність у серпні 2020 року.
Під час співбесіди Кандидат пояснив, що не вказував вартість обʼєктів нерухомого майна, бо йому ж їх подарували: «…так як я кошти за них не платив і мені здавалося, що якщо я буду вказувати вартість, виходячи з того, як я заповнюю декларацію і там «вартість обʼєкта», і тоді може скластись неправильне таке бачення цього, що я цей обʼєкт придбав, а мені він перейшов безоплатно. Навіть я не платив за договори дарування».
Такі пояснення Кандидата не лише ставлять під сумнів його відповідність вимогам антикорупційного законодавства, але й вказують на те, що Кандидат свідомо нехтував етичними вимогами.
— У серпні 2021 року дружина Кандидата набула право власності на автомобіль Volkswagen Passat 2016 року випуску, відомості про який Кандидат не вказав у декларації за 2021 рік.
Під час співбесіди Кандидат повідомив, що не зазначив відомості, оскільки такий автомобіль було придбано за кордоном його друзями. Коли Кандидат був у відрядженнях, а потім перебував на лікуванні, друзі запропонували дружині зареєструвати за нею право власності, що вона і зробила, про що нібито Кандидату відомо не було.
Знову ж таки, в силу недбалого ставлення до заповнення декларації, Кандидат не вказав відомості про обʼєкт рухомого майна, вартістю 275 000 грн, що може містити ознаки адміністративного правопорушення.
— У деклараціях за 2018-2020 роки Кандидат вказав, що його зареєстрованим та фактичним місцем проживання є обʼєкт нерухомого майна, розташований у м. Миколаїв. Разом з тим, Кандидат у розділі 3 декларацій «Обʼєкти нерухомості» не вказав відомості про такий обʼєкт.
Під час співбесіди Кандидат вказав, що пройшов перевірку, за результатами якої порушень виявлено не було. У відкритих джерелах ми не віднайшли інформацію про те, що перевірку декларації проводило саме Національне агентство з питань запобігання корупції, яке уповноважене проводити повні перевірки декларацій з метою встановлення зокрема повноти декларування, а тому припускаємо, що таку перевірку Агентство не проводило і твердження Кандидата, що він пройшов перевірку і порушень виявлено не було, не можна брати до уваги.
— У березні 2021 року Кандидат набув право власності на автомобіль Ford Ranger 2017 року випуску, вартість якого станом на дату набуття у власність становила 150 000 грн або 5 363 доларів США за офіційним курсом гривні до долара від НБУ.
Під час співбесіди Кандидат пояснив таку низьку вартість автомобіля тим, що придбав її у юридичної особи, яка сама визначала вартість відчуження транспортного засобу та додав, що після купівлі він відновлював автомобіль, оскільки ним користувалась велика кількість людей, але Кандидата це влаштовувало.
Навіть якщо держава відшкодувала юридичній особі 20% вартості транспортного засобу, після 4 років експлуатації вартість Ford Ranger 2017 року випуску не могла бути такою низькою.
— Під час співбесіди Кандидат повідомив, що до 2018 року був членом політичних партій «Фронт змін» та «Блок Петра Порошенка», в 2020 році як безпартійний балотувався до Миколаївської обласної ради від політичної партії «Слуга народу».
Кандидат завершив свою політичну діяльність, оскільки вважає, що викладачі мають проявляти політичну нейтральність. Тоді як у випадку обрання Кандидата на посаду члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України він не може повністю гарантувати свою політичну нейтральність на майбутнє під час чергових парламентських виборів. Навпаки, характер його посади ймовірно надасть йому лише більше політичної ваги.
— Брат Кандидата є субʼєктом підприємницької діяльності і в період з 2016 по 2019 роки брав участь у публічних закупівлях Національного університету кораблебудування ім. Макарова. З братом кандидата навчальний заклад уклав сукупно 19 контрактів на суму 272 054 грн.
Після призначення Кандидата на посаду проректора з науково-педагогічної роботи, економічних, юридичних та соціальних питань 12.10.2018 його брат був визначений переможцем у 9 закупівлях Національного університету кораблебудування імені адмірала Макарова.
Кандидат повідомив членам Комісії, що в його обовʼязків не входила перевірка договорів, повʼязаних з будівництвом, ремонтом, а коли йому стало відомо, що його брат є контрагентом Університету, то попросив брата більше не бути контрагентом.
Тоді як в своєму мотиваційному листі Кандидат вказав, що «під час роботи на посаді проректора, в межі посадових обов'язків входить відповідальність за організацію тендерних закупівель, які визнані одним з корупційних ризиків у закладах освіти, контролюючими органами жодного разу не було виявлено порушень та зловживань з боку університету».
— Протягом 2019-2021 років Кандидатка заощадила 15 000 доларів США, хоча її доходів навряд чи достатньо, аби пояснити походження цих заощаджень. Так, у 2021 році дохід Кандидатки склав лише 394 447 грн, а дохід її чоловіка - 210 000 грн. З цих доходів подружжя фінансувало усі побутові та комунальні витрати родини, зокрема, трьох дітей. Водночас у декларації за 2021 рік Кандидатка не вказує автівку чоловіка Hyundai Accent 2011 року випуску, яку декларувала у 2018 році. Ймовірно, Кандидатка продала авто у 2019-2020 роках. За даними спеціалізованого веб-сайту з продажу вживаних автомобілів таке авто того ж року випуску продавали за 7 750 доларів США. Кандидатка не коментувала походження заощаджень під час співбесіди.
— У 2018 році чоловік Кандидатки Гавріл-Оглу Антон Федорович набув у власність земельну ділянку площею 19 363 кв. м. На той час він працював заступником начальника Нікольського відділення поліції Волноваського відділу поліції ГУНП в Донецькій області. Існує сумнів щодо обставин та підстав набуття ділянки такої великої площі чоловіком Кандидатки, втім вона не давала будь-яких коментарів щодо цього під час співбесіди.
— У 2017 році Кандидатка придбала два нежитлові приміщення площею близько 750 кв. м у Донецькій області лише за 6700 грн. На співбесіді Кандидатка пояснила, що ділянки продавались за такою ціною підприємством задля уникнення обов’язку зі сплати податку на нерухомість (відеозапис співбесіди, 47-ма хвилина). Таким чином, Кандидатка скористалась сумнівною схемою з уникнення оподаткування для набуття майна у власність за зниженою ціною.
Свекор Кандидатки, Гаврил-Оглу Федір Антонович, був членом «Партії регіонів».
— Кандидатка декларує дві квартири у м. Києві:
1) площею 59,4 кв. м, яку вона набула у власність 26.11.2008, та
2) площею 117,4 кв. м, власницею якої є її матір.
На співбесіді Кандидатка пояснила, що квартиру площею 59, 4 кв. м вона отримала як службову під час роботи у Вищому господарському суді України. Примітно, що Кандидатка влаштувалась на роботу у ВГСУ у вересні 2006 року одразу по закінченню навчання у юридичному університеті. Тож лише протягом двох років роботи Кандидатка отримала службове житло, яке одразу приватизувала. Виникає питання, яким чином Кандидатці вдалось не лише отримати таке житло, а ще й організувати його виведення з числа службових та приватизувати потягом перших двох років роботи у суді. Малоймовірно, що на той час ВГСУ мав достатньо житла, аби забезпечити не лише усіх суддів, а й працівників апарату.
Щодо квартири площею 117, 4 кв м Кандидатка пояснила, що мати профінансувала її придбання у 2007 році. При цьому, Кандидатка не відповіла на питання щодо вартості квартири. Сьогодні квартири у цьому ж будинку продають за 1 081 долар США за квадратний метр. Тож вартість квартири могла складати понад 120 000 доларів США або більше 2,5 млн гривень за курсом у 2015 році.
Існує обґрунтований сумнів щодо спроможності матері Кандидатки придбати таку дороговартісну квартиру, адже по 2008 рік включно її офіційно задекларовані доходи були незначними, а бізнес, зокрема, ТОВ «Україна», власницею якого вона є, не приносив значних прибутків (чистий прибуток ТОВ у 2007 році склав 300 000 грн).
— Кандидатка користується автомобілем Mercedes-BENZ GLE 2021 року випуску вартістю близько 100 000 доларів США. При цьому, Кандидатка не декларує вартість авто, хоча його власником є близька їй особа (співмешканець та бізнес-партнер її матері). На співбесіді Кандидатка зазначила, що її не інформували про вартість авто, «бо не вважали за доцільне» це робити.
Кандидатка також не змогла обгрунтувати законність походження коштів на придбання іншого авто Lexus RX 350 2011 року випуску вартістю 580 000 грн, яким вона користувалась до 2011 року. Під час співбесіди Кандидатка зазначила, що вітчим здійснював роздрібну торгівлю, але вона начебто не може підтвердити це, бо «податкова не зберігає дані». Втім дані з наших джерел щодо офіційних доходів вітчима ставлять під сумнів його спроможність придбати авто.
У 2018 році чоловік Кандидатки Омельян Юрій Віталійович придбав авто Nissan Juke 2017 року випуску за 491 170 грн. Однак задекларованих Кандидаткою доходів та заощаджень чоловіка було очевидно недостатньо для придбання такої автівки: у 2018 році його сукупний дохід склав 181 000 грн, а розмір його заощаджень порівняно з 2017 роком зменшився лише на 80 000 грн.
Також викликають сумніви і пояснення Кандидатки щодо походження нерухомості у власності родини. Так, у 2009 році її чоловік придбав квартиру у м. Києві площею 65 кв. м за 748 600 грн (98 000 доларів США за тодішнім курсом). Крім цього, у 2016-2017 роках Юрій Омельян придбав ще дві квартири у м. Києві за понад 1 млн грн. У відповідь на питання членів Конкурсної комісії Кандидатка заявила, що не мала права з‘ясовувати інформацію про походження коштів на цю нерухомість, бо сьогодні з чоловіком вони вже розлучені. Водночас вся нерухомість купувалась під час шлюбу, тож в Кандидатки був обов’язок пересвідчитись у законності підстав набуття спільного з чоловіком майна.
Детальних пояснень щодо походжень коштів Кандидатка так і не надала.
Кандидатка надала рекомендацію від судді КСУ Віктора Кривенка, який голосував за скандальні рішення КСУ та фігурує на «плівках Вовка». Так, у 2019 КСУ за участі Кривенка визнав неконституційною кримінальну відповідальність за незаконне збагачення, а у жовтні 2020 - фактично зніс систему електронного декларування чиновників. З уривків аудіозаписів з кабінету голови ОАСК Павла Вовка, які оприлюднило НАБУ, з’ясувалось, що суддя Кривенко начебто голосував за рішення на прохання судді Вовка.
Під час співбесіди у відповідь на питання про те, чому Кандидатка подала рекомендацію від особи з сумнівною доброчесністю, вона повідомила, що «я не та людина, яка наводить справки щодо близьких чи інших людей». Цей факт та пояснення Кандидатки ставлять під сумнів її професійний рівень та здатність у майбутньому якісно та справедливо перевіряти суддів і кандидатів на суддівські посади.
На співбесіді Кандидатка заявила, що у Дніпровському районному суді м. Києва «нульова толерантність» до корупції. Нагадаємо, сумнозвісний суддя Микола Чаус, якого зараз судять за корупцію, до втечі працював у Дніпровському суді. Там також працюють такі судді як Наталя Яровенко та Наталя Марфіна, які переслідували учасників Революції Гідності, чи суддя Едуард Бовкун, якого прокуратура звинувачувала у отриманні хабаря.
Кандидатка також надавала суперечливі відповіді на питання під час співбесіди. Так, відповідаючи на питання щодо власного бачення пріоритетних кроків Кандидатка повідомила, що треба залучити Громадську раду доброчесності до відбору суддів (відеозапис співбесіди, з 22:31). Втім згодом у відповідь на питання щодо ролі ГРД і доцільності посилення її ролі у відборі та оцінюванні суддів Кандидатка заявила, що нічого змінювати не треба і роль ГРД достатня (01:11:00). Нарешті, Кандидатка заявила, що недовіру до суду породжують своєю критикою громадськість та журналісти.
— У декларації за 2015 рік Перцова вказала, що 26.11.2013 її чоловік набув право власності на автомобіль Toyota Land Cruiser 200 2011 року випуску, вартість якого станом на дату набуття у власність становила 200 000 грн або 25 022 доларів США за офіційним курсом долара до гривні від НБУ.
Втім, за даними сайту з архівними оголошеннями про продаж вживаних авто у грудні 2012 року автомобіль Toyota Land Cruiser 200 2011 року випуску можна було придбати за 83 000 доларів США.
Під час співбесіди на запитання члена Комісії Євгена Мєзенцева Кандидатка надала такі пояснення:
«26 листопада 2013 року придбано Toyota Land Cruiser і цього ж дня було продано автомобіль Toyota Highlander 2011 року. Ця сума була доплачена. Станом на дату набуття у власність вартість визначалася з урахуванням того, що продавцю автомобіля Toyota Land Cruiser 200 2011 року моїм чоловіком цього ж дня, 26 листопада 2013 року, було продано автомобіль Toyota Highlander 2011 року. Ми доплатили різницю Toyota Highlander 2011 року і за документами, які містяться в електронному досьє, це підтверджується. Це відбулося в один день. Ми доплатили різницю. Витрачена була саме та сума, яка зазначена у декларації.»
Відповідно до положень антикорупційного законодавства у декларації Кандидатка мала вказати відомості про повну вартість автомобіля Toyota Land Cruiser 200 2011 року випуску, а не відомості про кошти, які були доплачені в рахунок вартості транспортного засобу після продажу автомобіля Toyota Highlander 2011 року випуску. Тим самим Кандидатка не дотримала вимог антикорупційного законодавства.
— У деклараціях за 2015-2021 роки Перцова вказала, що з 22.05.2008 її чоловікові на праві спільної власності належать земельна ділянка площею 878 кв.м. та житловий будинок площею 67 кв.м., розташовані у м. Харків. Проте такі відомості відсутні у декларації за 2012 рік (ст. суддівського досьє, розміщеного на сайті Вищої кваліфікаційної комісії суддів України).
У декларації за 2015 рік Кандидатка вказала, що її чоловік 09.02.2008 набув право власності на транспортний засіб Nissan Patrol 1994 року випуску. Проте такі відомості відомості відсутні у декларації за 2012 рік.
Під час співбесіди Кандидатка вказала, що не зазначила такі відомості помилково.
Тобто Кандидатка не доклала зусиль для того, щоб зʼясувати майновий стан члена своєї сімʼї, внаслідок чого не вказала відомості про майно, яке на той момент належало йому на праві спільної власності. Кодекс суддівської етики та Бангалорські принципи поведінки суддів визначають, що суддя має докладати усіх можливих зусиль для того, аби бути обізнаним про майновий стан членів своєї сімʼї, інакше у суспільства справедливо виникатимуть сумніви щодо чесності такого судді.
— У деклараціях за 2015-2019 роки Кандидатка вказала відомості про належність їй на праві користування житлового будинку, який є власністю її чоловіка, тоді як не вказала відомості про користування земельної ділянкою, на якій розташований такий будинок.
— Суддя підтримала рішення Конституційного Суду України щодо скасування кримінальної відповідальності за недостовірне декларування та низки положень Закону України «Про запобігання корупції». Так, у своїй вступній промові під час співбесіди з Комісією Перцова зазначила наступне: «Яскравим прикладом неефективності вжитих державою заходів був Закон України «Про запобігання корупції» в частині норм щодо повноважень Національного агентства з питань запобігання корупції відносно суддів, які діяли до 27 жовтня 2010 року [мався на увазі 2020 рік] включно, яким незважаючи на чітке конституційне поділення державної влади на законодавчу, виконавчу та судову, виконавчий орган, НАЗК, був наділений повноваженнями контрольних функцій судової гілки влади, а саме моніторити, контролювати суддів та впливати на їх діяльність з відправлення правосуддя через санкції, які НАЗК мало право вживати щодо суддів тощо, складення протоколів про корупційні правопорушення з направленням їх до суду з притягнення судді до адміністративної відповідальності, витребування будь-якої інформації щодо бойна [мабуть малось на увазі майна] без контролю Вищої ради правосуддя та Конституційного Суду України і тому подібне…Я вважаю недопустимим політичну направленість виконавчих органів влади контролювати суди в той час, як контрольні функції за діяльністю законодавчої та виконавчої влади Конституцією України покладена саме на суди. Підтвердженням правильності моєї позиції є, серед іншого, рішення Конституційного Суду України від 27 жовтня 2020 року, яким низка норм Закону України «Про запобігання корупції» саме з наведених мною підстав були визнані неконституційними.»
Проте Конституційний Суд, серед іншого, скасував кримінальну відповідальність субʼєктів декларування за декларування недостовірних відомостей, а також позбавив Національне агентство з питань запобігання корупції повноважень щодо здійснення контролю та перевірки декларацій суб’єктів декларування, зберігання та оприлюднення таких декларацій, проведення моніторингу способу життя суб’єктів декларування.
Таке рішення Конституційного Суду України суттєво підірвало досягнення у сфері протидії корупції в Україні та унеможливило ефективну роботу Національного агентства з питань запобігання корупції. Більше того, Конституційний Суд прийняв рішення щодо цілої низки питань, які не ставив перед ним суб’єкт права на конституційне подання.
Твердження Перцової, що діями Національного агентства з питань запобігання корупції нібито «створюються передумови для неправомірного впливу на суд, втручання у діяльність органів судової влади, порушення принципів незалежності й самостійності суддів», є безпідставним.
— Також під час своєї промови Кандидатка наголосила на такому:
«Згодна з тим, що декларування доходів осіб, що здійснюють публічну владу, є беззаперечною вимогою у будь-якій сучасній демократичній державі. Не викликає сумнів і той факт, що публічні особи в державі повинні подавати декларацію про доходи, проте виходячи з принципів незалежності судової влади, суспільної важливості та значимості, забезпечення реальної незалежності суддів, міжнародних принципів і стандартів, таке декларування та його перевірка повинні проводитися з урахуванням принципу незалежності судової влади. Я підтримую здійснення контролю з боку суспільства за діяльністю суддів, але такий контроль має здійснюватися, на мою думку, відповідним підрозділом Вищої ради правосуддя, а не органом виконавчої влади, тобто органом, що входить до судової влади.»
Разом з тим, вважаємо, що наділення повноваженнями щодо здійснення контролю та перевірки декларацій суддів, проведення моніторингу способу життя суддів саме структурного підрозділу Вищої ради правосуддя буде неефективним, адже в даному випадку буде відсутньою система стримувань і противаг, за якої кожна із гілок влади взаємо впливає і взаємо стримує іншу, для того, щоб жодна із них не могла стати надто сильною, що порушить бажаний баланс.
У своєму висновку Венеційська комісія вказала, що Національне агентство з питань запобігання корупції може перевіряти декларації суддів, така перевірка має відбуватися в загальному порядку, такому ж, як для інших публічних осіб.
Незалежності судової влади відповідає принцип її підзвітності суспільству. Якщо не буде підзвітності, то це призведе до відірваності суддів від решти суспільства, їхньої корпоратизованості. Система електронного декларування та наділення повноваженнями з перевірки декларації саме Національного агентства з питань запобігання корупції якраз і забезпечує підзвітність суспільству публічних службовців, зокрема і суддів.
— Суддя Перцова виступила проти ліквідації Окружного адміністративного суду міста Києва. Так, відповідаючи на запитання члена Комісії Теда Зажечни Кандидатка наголосила на наступному:
«В минулому році було ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва. Відразу ліквідували і все. Є, були, певні проблемні питання піднімалися до деяких суддів цього суду і можна їх було, на мій погляд, вирішити в такий спосіб, як притягнути їх до відповідальності, кримінальної в тому числі, а не ліквідувати суд. Крім того, від цього постраждали не тільки ті судді, які не були причетні до вказаних там, як говорять, злочинних дій, а добросовісні, професійні, компетентні, вони також залишилися не тільки поза посадою, поза роботою. Де ж їх гарантії?!»
Звертаємо увагу, що питання щодо ліквідації Окружного адміністративного суду міста Києва постало ще наприкінці 2017 року після ухвалення Президентом України указу, який стосувався ліквідації апеляційних адміністративних судів та утворення апеляційних адміністративних судів в апеляційних округах. Так, у 2017 році в межах процедури переформатування місцевих судів Вища рада правосуддя підтримала ліквідацію суду, але в останній момент Петро Порошенко прибрав Окружний адміністративний суд міста Києва з указу.
Тому твердження Кандидатки про те, що така ліквідація суду була зумовлена лише розслідуванням кримінальних проваджень відносно голови суду Павла Вовка та кількох інших суддів не відповідає дійсності.
Крім цього, існують обґрунтовані сумніви і щодо інших суддів Окружного адміністративного суду міста Києва, які не фігурували у кримінальному провадженні, досудове розслідування якого здійснювало Національне антикорупційне бюро України. Крім цього, Громадська рада доброчесності затвердила висновки про невідповідність таких суддів критеріям доброчесності та професійної етики.
— В деклараціях за 2016, 2017, 2018 роки Кандидат вказує, що його дружина має готівку в доларах США, при цьому, не декларує її розмір. На співбесіді Кандидат пояснив, що не декларує розмір заощаджень дружини з міркувань безпеки та вказав, що інших даних, які він декларує, достатньо, аби проаналізувати відповідність його стилю життя доходам (відеозапис співбесіди, на 56-й хвилині). Таке пояснення Кандидата видається дивним, адже без даних про розмір готівкових заощаджень неможливо зробити висновок, відповідають вони доходам родини чи ні.
*Інформацію оновлено 14.03.2023, а згодом 21.03.2023 після отримання та аналізу пояснень від кандидата.
— Свекром сестри дружини Кандидата є Сендега Олександр Степанович. З 2006 року він очолює підприємство «Львівгазвидобування». З 2003 по 2004 роки він займав посади голови Львівської обласної державної адміінстрації, а з 2010 по 2015 роки був депутатом Львівської облради від «Партії регіонів».
— Колишньою дружиною Кандидата є суддя Печерського районного суду міста Києва Олеся Батрин. В рамках аналізу кандидатів до Вищої ради правосуддя нам стало відомо, що судді Батрин з квітня 2018 року і принаймні до 31.12.2021 на праві користування належала квартира площею 108,6 кв.м., вартість якої складає 2 123 037 грн та машиномісце в підземному паркінгу площею 20,1 кв.м., вартість якого складає 382 075 грн.
Власницею такого майна, розташованого у житловому комплексі бізнес-класу «Златоустівський», що неподалік станції метро Лук’янівська у Києві, є мати Кандидата Теремецька Світлана Олександрівна.
Право власності на квартиру мати Кандидата набула 17.10.2017, а на машиномісце – 11.01.2018. Таким чином, через пів року після придбання Теремецькою С. О. квартири в місті Києві колишня дружина Кандидата почала проживати в ній на безоплатній основі, сплачуючи лише комунальні послуги.
Під час співбесіди Кандидат вказав, що купівля квартири стала для нього несподіванкою, мати купила її на майбутнє, сподіваючись, що Кандидат колись працюватиме та проживатиме у Києві. Оскільки у матері збереглись дружні стосунки з колишньою дружиною і остання не мала житла, тому мати Кандидата дозволила проживати їй в одній з кімнат, поки в інших кімнатах робився ремонт.
Видається дивним, що Кандидат не знав про придбання матірʼю для нього квартири у місті Києві. В той час він лише розпочав викладацьку діяльність у місті Тернополі, тому незрозуміло, чому мати не придбала таке житло для сина саме в Тернополі, а не в Києві. Під час співбесіди з Етичною радою Олеся Батрин повідомила, що Кандидат після повномасштабного вторгнення російської федерації переїхав до Києва, однак станом на момент проведення співбесіди в тій квартирі він не проживав, а проживав у квартирі знайомого. Тобто виходить, що мати купила квартиру для Кандидата, але навіть коли в нього виникла потреба в житлі у місті Києві, він в ній не проживав.
Джерело походження коштів для набуття квартири та машиномісця загальною вартістю 2 505 112 грн залишається невідомим. Хоча під час співбесіди з Етичною радою в рамках конкурсу до Вищої ради правосуддя Олеся Батрин повідомила, що у 2017 році Теремецька С. О. успадкувала від померлого Жуковського Ю. В., за яким вона доглядала, квартиру та земельну ділянку у місті Харкові, автомобіль Geely, готівкові кошти у сумі 100 тисяч доларів США та коштовності. При цьому, згідно з довідкою з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків, доходи Теремецької С. О. у період з 1998 року по 2018 рік склали 949 697,00 грн. Таким чином, загальна вартість нерухомого майна, придбаного у 2018 році матірʼю Кандидата, без урахування витрат на ремонт та облаштування квартири, є такою, що у 2,5 рази перевищує її офіційні задекларовані доходи.
Ані суддя Батрин під час співбесіди з Етичною радою, ані Кандидат під час співбесіди з Конкурсною комісією не змогли документально підтвердити джерело походження коштів у Світлани Теремецької на придбання двох об'єктів нерухомості, якими користувалась суддя.
Тож офіційні дані спростовують можливість матері Кандидата придбати квартиру та машиномісце. Також Кандидат до співбесіди не надав жодних фактів та документів, аби підтвердити свої слова.
— Загалом мати Кандидата є власницею земельної ділянки, 3 гаражів та 8 квартир, частину з яких було набуто у власність, коли Кандидат перебував у шлюбі з Батрин Олесею Василівною.
Під час співбесіди зʼясувалось, що мати доглядала людей похилого віку, які за це заповідали їй своє майно. У 2017 році отримала у спадок в 2017 році від померлого Жуковського Юрія квартиру, автомобіль, гараж і ділянку в садівничому товаристві. Автомобіль вона відразу продала, а квартиру здала в оренду. Також мати отримала у спадок 100 тисяч доларів, які незадовго до смерті Жуковського зняла з його банківських рахунків: «Кошти, які залишилися матері, готівкові, вони ніяк за законодавством не могли передаватися у заповіті…і завдяки довіреності, завдяки тому, що він довіряв моїй матері, вона встигла перед його смертю зняти всі кошти.»
Тобто як випливає зі слів Кандидата, померлий Жуковський довіряв матері Кандидата, а тому видав їй довіреність на переоформлення банківських рахунків. В свою чергу, за дивним збігом обставин матір Кандидата перед смертю Жуковського зняла всі грошові активи Жуковського, які були розміщені на банківських рахунках, і в такий спосіб набула після його смерті право власності на них, оскільки законодавство не передбачало успадкування готівкових коштів. Тоді як незрозумілим залишається, чому матір Кандидата зняла такі кошти з банківських рахунків.
— 28.08.2013 Теремецький набув право власності на автомобіль Mazda CX-5 2013 року випуску. Під час співбесіди Кандидат не надав пояснення щодо джерела походження коштів для придбання такого автомобіля.
Зі співбесіди відомо, що у 2015 році Кандидат набув у власність автомобіль Mazda CX-5 2014 року випуску за 656 500 грн. Кандидат вказав, що «коли я міняв автомобіль один на одний, він [мова про Жуковського] мені особисто подарував 50 тисяч доларів, щоб покрити різницю між старим, ну йому було пів року, і новим автомобілем».
Тобто померлий громадянин Жуковський надав Кандидату кошти для доплати різниці за автомобіль, який коштував менше за розмір самого подарунка. Після співбесіди залишились незʼясованими питання щодо джерела походження коштів для набуття у власність автомобіля Mazda CX-5 2013 року випуску, розмір доходу, отриманого від його відчуження, та яку суму коштів з подарунка від Жуковського використав Кандидат для придбання автомобіля Mazda CX-5 2014 року випуску.
Інші дві квартири, за словами Кандидата, мати придбала в непридатному для проживання стані, чим обумовлювалась така їх низька вартість (6 000 грн за квартиру, придбану в 2004 році, 11 600 грн за квартиру, придбану в 2007 році). В подальшому, сімʼя Кандидата зробила там ремонт, мати почала здавати такі квартири в оренду і від надання квартир в оренду змогла акумулювати кошти, необхідні для придбання інших обʼєктів нерухомого майна. Проте до співбесіди Кандидат не надав Комісії відомості про дохід, отриманий матірʼю від здійснення підприємницької діяльності. Також невідомим залишається розмір та джерело походження коштів для здійснення ремонту в таких квартирах.
— У декларації за 2019 рік, яку Теремецький Владислав Іванович подавав як кандидат на посаду судді Конституційного Суду України, Кандидат вказав, що його сукупний дохід, отриманий у звітному періоді склав 246 977 грн. Станом на 31.12.2019 Кандидат був власником готівки у розмірі 50 000 доларів США, 20 000 євро, 450 000 грн, а також 32 327 грн та 98 доларів США, розміщених на банківських рахунках.
З декларації за 2021 рік відомо, що грошові активи Кандидата значно зросли та станом на 31.12.2021 складали готівку у розмірі 70 000 доларів США, 40 000 євро, 750 000 грн, а також 2 723 грн, 682 євро та 11 доларів США, розміщених на банківських рахунках.
При цьому, дохід Кандидата, отриманий у 2021 році, склав близько 164 тисяч гривень. Протягом 2019 та 2021 років Кандидат декларував у користуванні лише дві квартири та автомобіль у власності. З цього можна зробити висновок, що у 2020 році він не відчужував обʼєкти рухомого та нерухомого майна.
Кандидат понад 10 років працює на різних посадах у вищих навчальних закладах, з вересня 2018 року дотепер обіймає посаду професора кафедри цивільного права і процесу у Західноукраїнському національному університеті (Тернопільському національному університеті).
Доходів, отриманих від здійснення наукової діяльності та викладання у вищих навчальних закладах, недостатньо, аби пояснити джерело походження у Кандидата грошових активів на понад 3 мільйони гривень у гривневому еквіваленті.
Під час співбесіди Кандидат пояснив, що передумав у 2019 році брати участь у конкурсі до КСУ, тому не дуже ретельно поставився до заповнення декларації, однак не пояснив джерело походження грошових активів у такому розмірі.
Такі пояснення Кандидата не лише ставлять під сумнів його відповідність вимогам антикорупційного законодавства, а й вказують на те, що Кандидат свідомо нехтував етичними вимогами.
— Основним місцем роботи Кандидата з 2018 року є Західноукраїнський національний університет (м. Тернопіль). У деклараціях за 2019 і 2021 роки Кандидат вказав відомості лише про належність йому на праві користування двох квартир, розташованих у м. Харків, тоді як не вказав відомості про належність йому на праві користування обʼєкта нерухомого майна, придатного для проживання в ньому, який би був розташований за місцем його роботи.
Під час співбесіди Теремецький послався на норми законодавства, відповідно до яких не потрібно декларувати право користування житлом, якщо не проживав у такому житлі сукупно 183 дні. Згодом обумовив недекларування житла тим, що через специфіку викладання у звʼязку з запровадженнями ковідних обмежень (викладання було дистанційне) не приїжджав до Тернополя, а коли приїжджав, то жив у своїх учнів або у готелях міста.
Разом з тих, ковідні обмеження були запроваджені у березні 2020 року, тоді як першу з декларацій Кандидат подавав за 2019 рік у лютому 2020 року, тобто до введення на території України карантину.
— У деклараціях за 2020 та 2021 роки всупереч вимогам антикорупційного законодавства Кандидатка не вказала відомості про банківські та інші фінансові установи, у тому числі за кордоном, у яких в неї відкриті рахунки.
Під час співбесіди вона надала такі пояснення: «Я отримую заробітну плату, як і, як я розумію, всі судді, через наші управління судової адміністрації і вони нам перераховують це все на картку. Чому не зазначила? Вважаю це своєю помилкою. Хоча наміру щось приховати в мене не було. Оскільки мій єдиний дохід –це дійсно заробітна плата. Бога раді. По-перше, я за 21-й рік ще декларацію не подала, тому що 7.03.2022 були ті розʼяснення НАЗК, що потрібно буде подавати після воєнного стану протягом 3-х місяців…Я була змушена її подати, но чогось помилково вважала, що зазначати слід лише рахунки депозитні, на яких є кошти. Слава Богу, що я приймаю участь в цьому конкурсі. Це хоча б дало мені можливість зрозуміти, що від мене вимагається, і тепер я обовʼязково усуну цю розбіжність.»
Про необхідність зазначення таких відомостей неодноразово повідомляло Національне агентство з питань запобігання корупції у свої розʼясненнях.
Такі вимоги до декларацій легко було перевірити як у Законі, так і на сайті Національного агентства з питань запобігання корупції.
А тому пояснення Кандидатки не лише ставлять під сумнів її відповідність вимогам антикорупційного законодавства, але й вказують на те, що Кандидатка нехтувала етичними вимогами.
— У деклараціях за 2015-2017 роки Кандидатка вказала, що її зареєстроване місце проживання відрізняється від фактичного, втім, обидва обʼєкти нерухомого майна розташовані у м. Первомайськ Миколаївської області.
Під час співбесіди вона пояснила, що була зареєстрована у квартирі матері і не декларувала відомості про неї, оскільки не проживала там, і відповідно її речей в квартирі не було.
— У декларації за 2012 рік Кандидатка вказала про набуття права власності на квартиру площею 39,8 кв.м., вартість якої станом на дату набуття у власність становила 92 105 грн, тоді як в деклараціях за 2013-2015 роки відомості про вартість квартири відсутні.
— У провадженні Кандидатки перебувала справа №484/2870/20 за адміністративними матеріалами про притягнення до адміністративної відповідальності Жуматій Ніни Володимирівни, депутатки 7 скликання Лисогірської сільської ради Первомайського району Миколаївської області до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
10.11.2020 суддя ухвалила постанову, на підставі якої провадження в адміністративній справі за ч.1 ст.172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення відносно Жуматій Ніни Володимирівни було закрито у зв`язку із скасуванням акта, який встановлює адміністративну відповідальність.
Суддя прийшла до висновку про відсутність підстав для притягнення Жуматій Н.В. до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення, так як, відповідно до рішення Конституційного Суду України, визнано неконституційним здійснення контрольних функцій щодо притягнення осіб до відповідальності за корупційні або пов`язані з корупцією правопорушення, в тому вигляді, в якому на даний час вони передбачені законодавством. Тоді як згаданим рішенням норму ст. 172-6 ч.1 Кодексу України про адміністративні правопорушення неконституційною визнано не було.
Під час співбесіди Кандидатка вказала, що оскільки вже згаданим рішенням Конституційного Суду було скасовано ст.65 Закону України «Про запобігання корупції», у якій мова йшла про відповідальність за корупційні або повʼязані з корупцією правопорушення, то і відповідно було скасовано адміністративну відповідальність за вказане правопорушення.
Такі пояснення Кандидатки не можуть вважатись достатніми для звільнення особи від адміністративної відповідальності, адже ст.172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення фактично не відсилала суддю до ст.65 Закону України «Про запобігання корупції».
Кандидатка під час співбесіди без належного обґрунтування дійшла висновку, що визнання неконституційною ст. 65 тягне за собою скасування як кримінальної відповідальності, передбаченої ст. 366-1 Кримінального кодексу України, яка була предметом розгляду у рішенні Конституційного Суду України № 13-р/2020, так і адміністративної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності.
Конституційний Суд визнав неконституційною ст. 65 Закону України «Про запобігання корупції», яка визначала тільки перелік видів відповідальності за вчинення корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, а не безпосередньо адміністративну відповідальність.
Дії Кандидатки не мали характеру технічної помилки, а вказували про грубе порушення норм закону. Неналежне виконання Кандидаткою своїх повноважень призвело до безпідставного закриття справи про адміністративне правопорушення.
Кандидатка не надала пояснення і щодо ймовірного затягування розгляду матеріалів щодо Ніни Жуматій.
— 30 липня 2012 року у справі № 1421/3679/12 Кандидатка ухвалила виправити описку в рішенні від 10 травня 2012 року.
Справа стосувалась адміністративного позову про визнання права власності на житловий будинок. У вступній, мотивувальній та резолютивній частинах рішення про розмір частини домоволодіння, на яку було визнано право власності, формулювання «право власності на житловий будинок» було змінено на — «право власності на 11/30 домоволодіння». Тобто суддя фактично змінила судове рішення.
Під час співбесіди в рамках конкурсу до Вищого антикорупційного суду Кандидатка повідомила, що предметом цивільного позову була лише частина будинку, а виправлення описки жодним чином не порушило прав учасників справи та пояснила помилку своєю неуважністю. Під час же співбесіди з Конкурсною комісією Кандидатка вказала, що захистила невизнані права особи і додала, що якби було подано апеляційну скаргу, це було би проявом надмірного формалізму, тому самостійно виправила описку шляхом постановлення відповідної ухвали.
— У декларації за 2021 рік Кандидатка декларує наявність готівкових заощаджень 50 000 доларів США у власності чоловіка, Василишина Івана Йосиповича, та 20 000 доларів США власних заощаджень. Відповідно до її автобіографічної довідки протягом останніх 20 років єдиним місцем роботи Кандидатки був університет, тож її доходи були незначними, тому сумнівно, що її власних доходів було достатньо. На співбесіді Кандидатки повідомила, що джерелом цих заощаджень є спадок від бабусі у розмірі 26 000 доларів США, який вона отримала у 2002 році. Втім кандидатка не обґрунтувала походження спадку.
— Чоловік Кандидатки з 1998 року є власником квартири площею 40 кв. м у м. Львові. Квартира розташована у старовинному будинку у центрі міста по вул. Князя Романа. Під час співбесіди Кандидатка повідомила, що ця квартира була придбана чоловіком до одруження, одна вона «не цікавилась» походженням коштів на неї.
У 2012 році Кандидатка написала наукову роботу спільно з Олегом Татаровим, який на той час займав посаду заступника начальника Головного слідчого управління МВС. На співбесіді Кандидатка повідомила, що познайомила з «паном Олегом» на науковій конференції, а наразі стосунки з ним не підтримує.
Чоловік Кандидатки має зв’язки з різноманітними політичними силами. Так, у 2006-2010 роках він був депутатом Львівської міської ради від «Нашої України», членом постійної комісії комунального майна та власності. Балотувався до Верховної ради 7 скликання, проте не був обраний. Балотувався до Львівської міськради від Радикальної партії Ляшка. Також у 2020 році балотувався на голову Львівської ОТГ, при цьому він був одним з тих кандидатів, що не звітував публічно про витрати на свою виборчу кампанію.
— Конкурсній комісії було повідомлено про те, що упродовж 2013-2022 років Кандидатка ухвалила 15 судових рішень російською мовою (2 з них ухвалені вже після повномасштабного вторгнення Російської Федерації). Після співбесіди, було виявилено ще 38 рішень, ухвалених російською мовою у тих самих та інших справах. При цьому як ухвал, так і рішень по суті справи. Аналогу цих рішень українською мовою в ЄДРСР немає.
Варто зауважити, що усі ці рішення російською мовою приймалися у справах, де однією зі сторін були резиденти інших країн: РФ, Білорусі, Естонії, Грузії, Казахстану, Азербайджану та Киргизької республіки.
Під час співбесіди КК запитала Кандидатку лише про ті два рішення, які були ухвалені вже після повномасштабного вторгнення РФ.
Суддя пояснила, що положення міжнародних угод, які ратифікувала Україна, дозволяли застосовувати російську мову, зокрема, Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах та Угода про порядок вирішення спорів, пов’язаних із господарською діяльністю. Таким шляхом суддя нібито намагалася забезпечити права учасників справи та пришвидшити судовий процес.
Вважаємо за потрібне пояснити, чому не вважаємо такі пояснення переконливими.
Конституція України з 1996 року встановлює, що державною мовою є українська. КСУ надав офіційне тлумачення цій нормі у рішенні №10-рп/99 від 14.12.1999: «під державною (офіційною) мовою розуміється мова, якій державою надано правовий статус обов'язкового засобу спілкування у публічних сферах суспільного життя.» До останніх КСУ відніс здійснення повноважень органами судової влади. Конституція встановлює вищу юридичну силу своїх норм над нормами міжнародних угод (ч. 1,2 ст. 8 КУ). Саме таким принципом повинна була б скористатися суддя для вирішення суперечності норм. До того, Конституція була прийнята ВРУ пізніше, ніж вона ратифікувала Угоду в 1992 та Конвенцію у 1994. За загальним правилом, якщо норми, які прийняті одним суб’єктом, суперечать одна одній, але регулюють одні відносини, то застосовується та, яка була прийнята пізніше.
Ухвалення рішень російською та внесення їх у реєстр має і свої негативні наслідки. Така практика нівелює намагання парламенту забезпечити безальтернативне використання української мови, на що вказує ухвалення як спеціального закону про забезпечення її використання, так і введення таких норм в інші, наприклад процесуальні кодекси. Також ухвалення рішень російською порушують засади судочинства — гласність і відкритість судового процесу, що серед іншого проявляється у вільному доступі до судових рішень. Рішення російською унеможливлюють ознайомитися з їх змістом для тих, хто нею не володіє (і не зобов'язаний). Це порушує право адвоката, який шукає судову практику чи представника бізнесу, який перевіряє, чи можна довіряти контрагенту.
Щодо бажання забезпечити права учасників-нерезидентів, то суддя повинна була знайти такий спосіб, який не порушував би Конституцію та закон. Наприклад, застосувати положення Конвенції про вручення за кордоном судових або позасудових документів у цивільних або комерційних справах (детальніше про практику у постанові КГС ВС), а також роз’яснити учасникам про можливість залучення перекладача. При цьому незрозуміло, як рішення російською мовою забезпечували права учасників справи з Естонії, Грузії та Азербайджану (де російська не має статусу офіційної).
Щодо забезпечення пришвидшення процесу, то таке пояснення видається надуманим. Ті ухвали, які суддя прийняла в умовах повномасштабного вторгнення, стосувалися справи № 920/1399/21. ЄДРСР містить ще дві ухвали викладені російською — від 28.12.2021 та 22.02.2022. Також пояснення судді не дають розуміння, задля чого таке «пришвидшення процесу» було необхідним у справах, розгляд яких відбувався до повномасштабного вторгнення РФ не у контексті активних воєнних дій на території області.
— За даними відкритих джерел, 06.10.2021 Київський апеляційний суд за участі Кандидата мав почати розгляд апеляційних скарг на обвинувальний вирок беркутівцям Віктору Ейсмонту та Володимиру Мохоню (суд першої інстанції визнав їх винними у перевищенні службових повноважень під час збройного розгону студентського протесту 30.11.2013). Однак, засідання не відбулося, оскільки суддя Роман Ігнатов взяв вихідний за сімейними обставинами. Разом з тим, за даними реєстру судових рішень, 06.10.2021 кандидат виніс ухвалу про призначення справи до апеляційного розгляду. Таким чином, суддя ухвалив рішення не перебуваючи на робочому місці.
На жаль, під час співбесіди із Кандидатом це питання не обговорювалось, тож чи надавав Кандидат будь-які пояснення щодо цих фактів, нам невідомо.
— У декларації за 2021 рік Кандидатка зазначила вартість автомобіля Ford Grand C-Max 2014 року випуску в розмірі 9500 гривень. На день набуття права власності (03.09.2020 року) це складало близько 343$. Аналогічне авто на сьогодні, вартує від 8000$. У 2020 — від 10 500$. Тобто Кандидатка імовірно занизила вартість у понад 30 разів.
— Відповідно до тієї ж декларації, 05.11.2004 року Кандидатка стала власницею квартири площею 94.2 кв. у м. Івано-Франківськ. Задекларована вартість цього майна складає 67285 грн (на момент придбання 12 695$, тобто 135$ за 1 кв. м). У 2000-ні, ціна на 1 кв. м в Україні складала від 400$ до 1000$. Так, наприклад, у 2004 році в м. Рівне ціна за 1 кв. м однокімнатної квартири складала в середньому 478$, у Житомирі - 439$, у Львові - 550$. На співбесіді майнові питання з Кандидаткою не обговорювалися.
Кандидатка з 2005 по 2013 рік працювала адвокаткою у ТОВ «Адвокатська компанія «Моор і Кросондович», м. Київ. З 2013 по 2018 рік вона працювала у ТОВ «Катеринчук, Моор і партнери», при цьому у 2013 задекларувала дохід близько 12 тис. грн, у 2014 — близько 11 тис., у 2015 — 11,5, у 2016 - понад 16 тис., у 2017 році — 56 198 тис. грн, а на початку 2018 року (до призначення на посаду члена Центральної виборчої комісії) її дохід від адвокатської діяльності склав — 45 291 грн. Місячний дохід у цих випадках складає майже мінімальну заробітну плату.
Член Конкурсної комісії Тед Зажечни зазначив (таймкод 25 хв.) «що це дуже низький дохід, як для адвоката, який працював начальником управління адміністративних та виборчих прав», що є два можливі пояснення, «або ви не декларували частину доходу або не так багато працювали, або кандидатка може надати якісь інші пояснення». Світлана Кустова відповіла, що багато працювала pro bono: «Всі гроші не заробиш, я не є суддею, не є громадським активістом». Тед Зажечни зауважив, що вона отримувала вищі доходи лише під час роботи у ЦВК, а після звільнення знову декларувала скромний дохід.
Звертаємо увагу, що зауваження члена Комісії стосувались рівня доходів кандидатки, як адвокатки, начальниці управління адміністративних та виборчих прав ТОВ «Катеринчук, Моор і партнери». Ми також вважаємо, що з огляду на стаж кандидатки, посаду, а також спеціалізацію у певних категоріях справ (виборче право, господарське право, банкрутство та реструктуризація заборгованості, оподаткування), у стороннього спостерігача можуть виникнути сумніви щодо розміру її доходів.
Додатково зауважимо, що на співбесіді кандидатка повідомила (таймкод 26 хв. 40 сек), що з 2013 року веде адвокатські справи виключно pro bono, хоча у попередніх поясненнях Фундації DEJURE, які стосувались майнових питань 2017 та 2021 років, вона зазначала, що справи pro bono веде протягом останніх років. Також у цих поясненнях, кандидатка вказала, що «мала заощадження, що зрозуміло для юриста з багаторічним стажем». Згідно з цим твердженням, вона мала б отримувати у попередніх роках (2013-2016) вищий дохід, ніж мінімальна заробітна плата, для того, щоб заощадити кошти.
Кандидатка упродовж 20 років має стійкі зв’язки з політиками. У 2003-2004 Світлана Кустова на підставі цивільно-правових угод представляла Віктора Ющенка, надавала юридичні послуги Політичній партії «Наша Україна – народна самооборона» на підставі цивільно-правової угоди та адвокатської угоди, була включена до виборчого списку Блоку «Наша Україна – народна самооборона». Була помічницею чотирьох народних депутатів, у т.ч. Петра Порошенка.
Сам факт надання публічним особам та політичним партіям юридичних послуг не є порушенням критерію політичної нейтральності. Проте, на співбесіді щодо роботи в Центральній виборчій комісії (вона була членкинею ЦВК у 2018-2019), Світлана Кустова зазначила (таймкод 1 год. 1 хв), що «представляла дуже багатьох політиків.
Тому що я одна є однією з кращих фахівців з виборчого законодавства. І представляла я їх весь час, тому що завжди хотіла працювати в Центральній виборчій комісії. Але в Центральну виборчу комісію нема конкурсу. Якщо ти не член партії, якщо ти там не є родичем, не є прихильником, помічником, будь-ким – ти ніколи в Центральну виборчу комісію не попадеш».
Саме такі пояснення кандидатки можуть викликати сумніви у стороннього глядача щодо її політичної нейтральності. Крім цього, призначення членів ЦВК фактично здійснюється за політичними квотами парламентських фракцій політичних партій (ч.2 ст. 6 Закону України «Про Центральну виборчу комісію»). На співбесіді Кандидатка зазначила, що «на неї не здійснюють ніякого політичного впливу», а пізніше надіслала нам свої пояснення.
У разі отримання згоди кандидатки, повний текст її пояснень буде опубліковано додатково.
*Інформацію оновлено 15.03.2023 після отримання та аналізу пояснень від кандидатки.
— У декларації за 2015 рік Кандидат вказав Mitsubishi Pajero WA 2010 року випуску, придбаний у 2011 році. Задекларована вартість авта - 398 000 грн або майже 50 000 доларів США. Роком раніше, 30.08.2010 Кандидат набув у власність будинок у м. Луганськ площею 204,7 кв. м вартістю 725 793 грн або орієнтовно 90 000 доларів США та земельну ділянку під ним площею 979 кв.м вартістю 28 569 грн. Зважаючи на те, що до призначення на посаду судді у 2008 році Кандидат працював в органах прокуратури, джерело походження коштів для придбання авта та будинка невідоме. Члени Конкурсної комісії не ставили Кандидату питань щодо цих активів на співбесіді.
— У мотиваційному листі Кандидат вказує, що з листопада 2015 року аж до виходу у відставку у 2020 році він займав посаду голови Сєвєродонецького міського суду Луганської області. З 2016 року українське законодавство забороняє суддям займати адміністративні посади в судах понад два строки поспіль. На жаль, оскільки Кандидат є суддею у відставці, його досьє не є публічним, а під час співбесіди члени Конкурсної комісії це питання не досліджували.
— З даних ресурсу Clarity Project випливає, що Кандидат є членом керівного органу Всеукраїнської громадської організації «Рада представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ», яка була заснована Сергієм Ківаловим та Андрієм Портновим. По-перше, Лук’янець не вніс цю інформацію у декларацію за 2021 рік та у біографічну довідку Кандидата на посаду члена ВККС. По-друге, за інформацією ЗМІ, Ківалову, як голові створеної ним ВГО «Рада представників вищих навчальних закладів та наукових установ», напряму вдавалося керувати проведенням з'їзду науковців, який обирав членів органів суддівського врядування - Вищої ради юстиції та Вищої кваліфікаційної комісії суддів. Завдяки рішенню цього з’їзду, у 2009 році разом з Ківаловим до складу ВРЮ потрапив і Портнов.
— Важливо також, що ця організація була стороною у справі, у якій через ОАСК намагались заборонити Міністерству освіти скликати з’їзд. ЗМІ повідомляли, що врешті суд заборонив цій громадській організації скликати з’їзд науковців.
* Інформацію оновлено 14.03.2023 після отримання та аналізу пояснень від кандидата.
Зокрема, кандидат повідомив таке:
1) він брав участь у з’їзді юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ у 2009 році, на якому за пропозицією Сергія Ківалова й було створено Всеукраїнської громадської організації «Рада представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ». До складу керівного органу цієї організації він ввійшов не за своєю ініціативою, а за пропозицією інших осіб. Участь у засіданнях цього органу, вочевидь, брав, однак після 2010 року засідань не було.
2) Андрія Портнова особисто не знає, Сергія Ківалова знає як ректора Одеської юридичної академії і одного разу до 2010 року був опонентом на захисті дисертації у спеціалізованій вченій раді, яку очолював Ківалов. Жодних особистих контактів з Ківаловим не мав і не має.
3) про сумніви щодо законності проведення з’їзду науковців дізнався після його проведення [тут незрозуміло про який саме з’їзд йдеться, оскільки спроби використання ВГО для проведення з’їзду і обрання членів ВРЮ здійснювалися після Революції Гідності], однак отримав [вочевидь як член керівного органу ВГО] запевнення Сергія Ківалова про законність всіх дій. Підстав ставити під сумнів законність дій ВГО і проведення з’їзду не мав через те, що закон не містив чітких норм порядку проведення з’їзду. Однак, коли стали відомими деякі обставини тих подій, його ставлення до них змінилося.
4) кілька років тому давав Генеральній прокуратурі України пояснення щодо подій пов’язаних із проведенням з’їзду [незрозуміло про який з’їзд йдеться, вочевидь про 2009 рік]. Про подальшу долю провадження йому не відомо.
5) у 2009 році кандидату було складно оцінювати вплив Сергія Ківалова на діяльність органів влади. Події, які сформували негативний політичний імідж Ківалова і Портнова, відбулися після виборів 2010 року.
У разі отримання згоди кандидата, повний текст його пояснень буде опубліковано додатково.
Станом на сьогодні кандидат продовжує бути членом керівного органу ВГО Всеукраїнської громадської організації «Рада представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ». Судячи зі слів кандидата, про негативний політичний імідж Сергія Ківалова і Андрія Портнова йому стало відомо після їхньої діяльності під час президентства президента-втікача Віктора Януковича. Однак кандидат не міг не знати про роль Сергія Ківалова в фальсифікації виборів президента у 2004 році, коли той очолював Центральну виборчу комісію. Кандидат не міг не знати про роль, яку відігравала ВГО у проведенні з’їздів науковців і обранні членів ВРЮ протягом значного періоду часу, законність яких щонайменше була сумнівною. Про ці факти було відомо як зі ЗМІ (1, 2) так і з судових рішень, зокрема скандального ОАСКу, очільник якого, суддя Павло Вовк, свого часу був помічником народного депутата Сергія Ківалова. Навіть, якщо припустити, що кандидату на момент обрання його членом керівного органу ВГО не було відомо про сумнівну репутацію Сергія Ківалова, то, зі слів кандидата, про сумнівну репутація Сергія Ківалова йому стало відомо після виборів 2010 року. Попри це кандидат досі не вичинив жодних дій для того, аби припинити будь-які свої зв’язки із цією ВГО. Пан Лук’янець досі залишається членом керівного органу ВГО, очолюваного Сергієм Ківаловим, засновником якої є Андрій Портнов. Сергій Ківалов є досі безпосереднім керівником кандидата, як голова органу, членом якого є кандидат.
Методологія оцінювання кандидатів до ВККС, затверджена Конкурсною комісією, встановлює, що кандидат вважається незалежним, якщо в об’єктивного спостерігача відсутні обґрунтовані сумніви в тому, що кандидат відповідає високим етичним стандартам, необхідним для добору суддів (стаття 4, показник 1). Участь кандидата у керівному органі ВГО, а також не вжиття жодних заходів для припинення будь-яких зв’язків із цією організацією, для стороннього спостерігача не може не викликати обґрунтованих сумнівів у його незалежності.
Важко оцінити правдивість слів кандидата про те, що він потрапив до складу керівного органу ВГО попри свою волю. Якщо він справді не бажав брати участь у діяльності цього органу, то міг повідомити публічно про це учасників з’їзду і зняти свою кандидатуру. Вочевидь, цього кандидат не зробив, тому слід вважати, що потрапив до складу цього органу свідомо. Якщо ж кандидат потрапив до цього органу під тиском чи в інший спосіб попри його бажання і волю, це може свідчити про низькі вольові характеристики кандидата, що може бути використано для тиску на нього у разі обрання його членом ВККС.
— За даними аналітичної системи YouControl теща Кандидата Звозчик Катерина Павлівна є кінцевою бенефіціарною власницею товариства з обмеженою відповідальністю «Харківплемсервіс», основним видом діяльності якого є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур. За даними аналітичної системи у власності юридичної особи перебувають такі транспортні засоби преміум-класу:
BMW 730D 2017 року випуску, придбаний 04.08.2021. Відповідно до оголошень з продажу вживаних транспортних засобів станом на вересень 2022 року вартість автомобіля такої є марки, моделі та року випуску становить від 48 000 доларів США або 2 066 400 грн. до 63 999 доларів США або 2 755 157 грн;
BMW M760LI 2021 року випуску, придбаний 04.08.2021. Відповідно до оголошень з продажу вживаних транспортних засобів станом на вересень 2022 року вартість автомобіля такої ж марки, моделі та року випуску становить від 93 692 доларів США або 4 010 000 грн. до 109 000 доларів СшА або 4 692 450 грн;
BMW X4 2021 року випуску, придбаний 27.07.2021. Відповідно до оголошень з продажу вживаних транспортних засобів станом на вересень 2022 року вартість автомобіля такої ж марки, моделі та року випуску становить від 84 362 доларів США або 3 610 686 грн.
Toyota Land Cruiser 150 2018 року випуску.
Mercedes-Benz GLE 400 2019 року випуску. Відповідно до оголошень з продажу вживаних транспортних засобів станом на вересень 2022 року вартість такого автомобіля коливається в межах 73 634 доларів США або 3 166 995 грн. – 89 500 доларів США або 3 849 395 грн.
Toyota Hilux 2016 року випуску.
З цього приводу Кандидат зазначив наступне:
«Я писав, щоб з боку Комісії було вивчено моніторинг розвитку ось цього підприємства, про яке Ви згадуєте…Автомобілі не в розпорядженні матері моєї дружини, вони не в розпорядженні моєї дружини, вони в розпорядженні підприємства. І підприємство купило ці машини для того, щоб виконувати ті господарські функції, ті представницькі функції, які воно повинно виконувати…Ніякого відношення до цього підприємства я не маю…».
Тоді як за даними досьє 13.10.2021 відносно дружини було складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за порушення правил проїзду перехресть, а саме дружина Кандидата, керуючи транспортним засобом BMW X4 2021 року випуску, здійснила проїзд перехрестя на заборонений жовтий сигнал світлофора. Дружина порушила Правила дорожнього руху на вказаному автомобілі і 30.05.2022, про що було складено відповідний протокол за ч.1 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
На запитання члена Комісії щодо цього випадку Кандидат відповів, що
«Дружині як працівнику цього підприємства їй надавалося для виконання трудових обовʼязків і доручень керівництва підприємства той чи інший автомобіль, не тільки цей автомобіль, вона керувала і іншими автомобілями, так само як цим автомобілем Х4 керували інші особи, це не є автомобіль, який належить тій чи іншій особі, це автомобіль..він навіть не належить власнику цього підприємства, він належить підприємству…».
На жаль, у відкритому доступі немає фінансової звітності підприємства, дослідивши яку можна було б встановити джерело походження коштів для набуття такої кількості транспортних засобів у власність, втім за даними аналітичної системи YouControl підприємство з 2020 року не отримує прибутків. Сподіваємося, члени Конкурсної комісії в процесі письмової комунікації з Кандидатом дослідили вказані факти, а Кандидат в свою чергу надав свої пояснення та спростував сумніви у його доброчесності.
Разом з тим, незрозумілим залишається період користування дружиною транспортними засобами товариства з обмеженою відповідальністю «Харківплемсервіс», адже якщо таке користування тривало протягом 183 днів протягом звітного періоду або якийсь із транспортних засобів перебував у користуванні дружини станом на кінець звітного періоду, то Кандидат відповідно до положень ст.46 Закону України «Про запобігання корупції» мав вказати про це у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
— У декларації кандидата на посаду члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України за 2019 рік Марцеляк вказав, що його дружина не надала інформацію щодо розміру заробітної плати, отриманої за сумісництвом від Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна та Харківської академії неперервної освіти.
Під час співбесіди Кандидат повідомив, що дружина зверталася до Університету з проханням надати таку інформацію, однак тоді тривали різдвяні свята та відповідні працівники були у відпустці, а тому Кандидат вчасно не зміг отримати таку інформацію. Кандидат не надав підтвердження звернення дружини до закладів освіти з проханням надати таку інформацію. Додамо, що різдвяні свята закінчилися у вівторок, 7 січня 2020 року, 8 січня-11 січня, 13 січня були робочими днями.
Вищою радою правосуддя було визначено, що особи, які відповідають визначеним Законом України «Про судоустрій і статус суддів» вимогам до члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та мають намір бути призначеними на посаду члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, до 24 годин 00 хвилин 13 січня 2020 року мали подати до Вищої ради правосуддя заяву з відповідними документами, зокрема декларацією за минулий звітний період. В свою чергу, Кандидат подав документи раніше кінцевого терміну подачі документів: декларація за 2019 рік була подана до Національного агентства з питань запобігання корупції 09.01.2020. Також Кандидат додав, що дані щодо себе отримав у Пенсійному фонді України, оскільки мав електронний цифровий підпис. Такий підпис отримати доволі легко, якщо, наприклад, бути клієнтом банку «Приватбанк». Незрозуміло, чому дружина не отримала електронний підпис для того, щоб надати інформацію, необхідну для подання електронної декларації.
Тому вважаємо, що Кандидат не вжив достатніх заходів для зʼясування майнового стану дружини. Крім цього, Кандидат мав можливість протягом 7 днів після подання декларації подати до Агентства виправлену декларацію, в якій міг вказати відомості про дохід дружини, якби отримав такі відомості.
— У своєму мотиваційному листі Кандидат вказав, що перебуваючи на посаді члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України зможе ще ефективніше брати участь у впровадженні новітніх форм роботи Комісії з урахуванням європейського та американського досвіду організації роботи аналогічних інституцій та правничих традицій, тоді як на запитання Голови Комісії не зміг чітко навести приклад такого досвіду організації роботи саме аналогічних інституцій. Відповідаючи, Кандидат вказав, що доцільно процедуру кваліфікаційного оцінювання зробити більш прозорою, для цього потрібно здійснювати трансляцію співбесід, щоб не лише судді, а й громадянське суспільство могли слідкувати за проведенням таких співбесід. Тоді як звертаємо увагу, що трансляція співбесід в рамках проходження суддями кваліфікаційного оцінювання, участі у конкурсах до Верховного Суду, Вищого антикорупційного суду вже проводилася Вищою кваліфікаційною комісією суддів. Записи відповідних співбесід були оприлюднені на офіційному YouTube-каналі Вищої кваліфікаційної комісії суддів, де зберігаються на постійній основі.
— Незважаючи на отримання у 2021 році доходу у розмірі 1 306 044 грн, Кандидат у розділі 12 декларації за 2021 рік не задекларував грошові активи, які були його власністю станом на 31.12.2021. Крім цього, Кандидат не декларував наявність у нього грошових активів і протягом 2015-2020 років.
Під час співбесіди із членами Конкурсної комісії щодо причини недекларування таких грошових активів Кандидат зазначив наступне:
«В 2015 році я залишив окуповану територію і приїхав в Чернівці з однією валізою речей. Тобто все, що в мене зараз є, вот там було запитання, 2015-2021 рік, це все було придбано мною, те, чим я зараз користуюся, від будь-якої дрібниці до ноутбука, це все було куплено за ті гроші, які я отримував як суддя. У мене майна нерухомого або рухомого немає, у мене є нерухоме майно на окупованій території. А в Чернівцях у мене нема, користуюся я дійсно квартирою, не будинком, це квартира, яку мені надали як допомогу внутрішньо переміщеній особі знайомі моїх батьків. Я сплачую комунальні платежі за цю квартиру і дещо підтримую стан цієї квартири для того, щоб там можна було проживати.»
Іншими словами, Кандидат витратив увесь дохід, отриманий ним протягом 2015-2021 років. Звертаємо увагу, що сукупний розмір такого доходу до вирахування податків склав понад 4,3 млн грн. Проте Кандидат дійсно не набував право власності на обʼєкти рухомого та нерухомого майна, тому обставини витрати такої кількості коштів залишаються незрозумілими.
Пізніше член Комісії також поцікавився у Кандидата відсутністю у нього грошових активів за щомісячного доходу після вирахування податків близько 87 тисяч грн. Кандидат пояснив:
«Я плачу комунальні платежі за квартиру, в якій я проживаю. Я підтримую цю квартиру в житловому стані. Це означає, що минулого року я замінив систему опалення. Тому що це для мене, це не для власника. Я купив відповідну пральну машину. Це не кожного місяця я придбаваю, звичайно. В мене є мама, якій треба допомагати. Заощаджень у мене немає.»
Такі пояснення ще більше посилили сумніви у відповідності стилю та способу життя Кандидата його задекларованим доходам та майну, адже у своїх деклараціях Кандидат не декларує будь-якого коштовного майна, відомості про яке підлягають декларуванню, не декларує видатків, проте витрачає всю свою заробітну плату, яка є значно вищою за середню заробітну плату в Україні.
— У декларації за 2015 рік Кандидат вказав, що його фактичним місцем проживання є обʼєкт нерухомого майна, розташований у м. Чернівці, втім, у розділі 3 декларації «Обʼкти нерухомості» Кандидат не вказав відомості про обʼєкт нерухомого майна, придатний для проживання в ньому, який би належав Кандидату на праві користування та був розташований у м. Чернівці.
Під час співбесіди члени Комісії не поцікавились вказаним фактом, а тому сподіваємося, що це питання було зʼясоване в процесі письмової комунікації між Кандидатом та Комісією.
— У декларації за 2015 рік Кандидат вказав, що 25.07.2014 набув право власності на житловий будинок площею 35,1 кв.м., розташований у с. Золотарівка Шахтарського району Донецької області, вартість якого станом на дату набуття у власність становила 3 369 грн або 287 доларів США за офіційним курсом долара до гривні від НБУ. Під час співбесіди Кандидат пояснив, що придбав будинок у непридатному для проживання стані в той час, коли на території сусідніх населених пунктів вже велися бойові дії.
Додамо, що на території тимчасово окупованої російською федерацією досі проживає брат Кандидата. Під час співбесіди зʼясувалось, що спроб тиску окупантів на суддю не було, а з братом він не спілкується через відсутність в останнього доступу до мережі Інтернет.
— У своєму мотиваційному листі, на що під час співбесіди звернув увагу Голова Комісії, Кандидат вказав, що ухвалював рішення російською мовою, що, за його словами, було передбачено чинним на той момент законодавством.
Так, у Єдиному державному реєстрі судових рішень міститься 16 вироків, постановлених Кандидатом російською мовою (наприклад, вироки у справах №0554/6258/2012, №0554/5864/2012, №0554/5998/2012, №0554/3749/2012 та ін.). Крім цього, у Єдиному державному реєстрі судових рішень містяться і інші судові рішення, ухвалені суддею російською мовою.
Під час співбесіди Кандидат надав такі пояснення:
«Кримінально-процесуальний кодекс не передбачає процесуальні про рух справи зазначати у вироку суду, та, тому я не погоджуюсь з цією думкою, це рішення протокольне, яке приймалося в судовому засіданні, заслухавши думку, заносилося до протоколу. Необхідності зазначати у вироку суду про те, що сторони надали згоду на проведення судового засідання на мові більшості населення регіону такого не було і Кодексом не передбачено.»
Звертаємо увагу, що 10.08.2012 набрала чинності нова редакція ст.19 Кримінального процесуального кодексу України, відповідно до якої мова, якою здійснюється провадження в кримінальних справах, визначається ст.15 Закону України «Про засади державної мовної політики».
Ст. 15 Закону України «Про засади державної мовної політики» стосувалася мови досудового розслідування та прокурорського нагляду. Водночас згідно зі ст. 10 Конституції України, рішення Конституційного Суду України від 14.12.1999 №10-рп/99 (справа про застосування української мови), ст. 14 чинного тоді Закону України «Про засади державної мовної політики» акти органів державної влади, включаючи судові документи, складаються державною мовою. У межах території, на якій поширена регіональна мова (мови), що відповідає умовам частини третьої статті 8 цього Закону, за згодою сторін суди можуть здійснювати провадження цією регіональною мовою (мовами).
Кандидат ухвалював рішення російською мовою і після набрання чинності новою редакцією зазначеної вище статті Кодексу, проте наголосив на тому, що рішення про викладення вироків у справах російською ухвалювалося після заслуховування думки учасників справи та заносилося до протоколу, разом з тим, у нас відсутні докази на підтвердження того, що дійсно Кандидат заслуховував думку сторін щодо ведення засідання та подальшого викладення процесуальних документів російською мовою.
— Як нам стало відомо з Єдиного державного реєстру судових рішень, 19.03.2015 на підставі рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси шлюб між Олененко Світланою Петрівною та Олененком Олександром Володимировичем було розірвано.
Втім, у деклараціях за 2017-2021 роки Кандидатка у розділі 2.2 вказує відомості про Олененка Олександра Володимировича, тоді як не вказує відомості про обʼєкти рухомого і нерухомого майна, яке є у його власності, його корпоративні права, доходи, отримані протягом звітних періодів та грошові активи.
Під час співбесіди Кандидатка надала такі пояснення: «Це повʼязано з тим, я не зазначала як члена сімʼї, я показувала як «інший звʼязок», тому що коли я заповнювала декларацію, чисто технічно у мене вимагала сама форма декларації зазначати усіх співвласників мого житла, квартири, тому що після розлучення за ним залишилася частка у власності, право власності на частку в квартирі, от. Ми розлучилися, він виїхав, не проживає, але ось ця частка у власності залишилася, тобто я зазначаю 3 співвласники. Це була квартира придбана. Я показую усіх 3 співвласників цієї квартири і без цього не закриється просто декларація.»
Разом з тим, ані з пояснень Кандидатки під час співбесіди, ані з відкритих джерел невідомо, чи зверталася Кандидатка до Національного агентства з питань запобігання корупції за вирішенням такої технічної помилки чи наданням розʼяснення, що слід робити в такому випадку, натомість вона продовжила у розділі 2.2 вказувати відомості про Олененка Олександра Володимировича, не вказуючи при цьому відомості про обʼєкти рухомого і нерухомого майна, які є власністю колишнього чоловіка, його корпоративні права, доходи, отримані протягом звітних періодів та грошові активи.
Звертаємо увагу, що з аналізу декларацій інших кандидатів на посади членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та інших вакантних посад в системі судоустрою можна зробити висновок, що судді та кандидати на посади суддів чи членів колективних органів не вказували інформацію у розділі 2.2 про третіх осіб, з якими їх стосунки не мали характеру сімейних, але з якими вони спільно володіли майном. Тобто в даному випадку у Кандидатки сталася технічна помилка, але в силу свого недбалого ставлення до заповнення декларацій вона не вжила достатніх заходів для її вирішення, а також не повідомила про це компетентні органи, у даному випадку Національне агентство з питань запобігання корупції, яке є держателем Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
— У декларації за 2015 рік Кандидатка вказала, що 08.02.2014 її чоловік набув право власності на транспортний засіб Ford Focus 2010 року випуску, тоді як не вказала відомості про вартість транспортного засобу станом на дату набуття його у власність.
Під час співбесіди члени Комісії не запитали у Кандидатки причину такого недекларування. Сподіваємося, в процесі письмової комунікації з Конкурсною комісією Кандидатка надала пояснення з цього приводу, а також стосовно джерела походження коштів для набуття у власність автомобіля. Під час співбесіди Кандидатка, відповідаючи на інше запитання, лише вказала, що такий автомобіль був дорожчим за квартиру, яка є спільною власністю з чоловіком та донькою.
— У 2012 році Кандидатка отримала отримала державну нагороду «Заслужений юрист України». На той момент вона працювала на посаді завідувача сектору в апараті Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ. До того Кандидатка працювала два роки слідчим у аеропорту «Бориспіль», крім цього вона була викладачкою в Міжрегіональній академії управління персоналом. Згідно з Положенням про почесні звання України від 29.06.2001 звання заслуженого юриста присвоюється за «значний внесок в розбудову правової держави». Нам невідомо про жодні досягнення та заслуги Кандидатки, які були б підставою для отримання цієї нагороди, та чи надавала вона будь-які пояснення щодо цих фактів Конкурсній комісії.
Підстави для сумніву у відповідності високим вимагам щодо професійності членів ВККС дає і відповідь Кандидатки на співбесіді на питання щодо змісту «принципу законності», на якому вона неодноразово згадала у своєму мотиваційному листі:
«Принцип законності я розглядаю в широкому змісті. Якщо це стосується визначення строків, які безпосередньо визначені в законі, то тут принцип законності має бути дотримано повністю. Якщо це стосується правозастосування, у нас відповідно до Кримінального процесуального кодексу є стаття про верховенства права, а є стаття 9 законність. І от якраз там поняття законності дуже чітко розписано. Законність передбачає те, що не лише вітчизняне. І більше того там передбачається безпосередньо про те, що міжнародні договори, які визнані ВРУ, які ратифіковані ВРУ, є частиною законодавства, тобто дотримання якщо закону, то в широкому розуміння. Більше того, якщо положення КПК в якійсь частині не відповідають, то застосовуються частини міжнародного договору»
Відповідаючи на питання члена комісії щодо того, чому Кандидатка не розкрила свої пропозиції щодо необіхдних змін до нормативних документів ВККС, Кандидатка заявила, що цим «не хотіла робити підказок іншим кандидатам» у разі оприлюднення її мотиваційного листа.
Відповідно до ЄДРСР у 2022 (стів сказав 2021) році Смолов був арбітражним керуючим з реалізації майна боржника у справі про банкрутство. Представником боржника в цій справі був адвокат Палкін. Як виявилося, Палкіна та Смолова пов’язують особисті та майнові відносини. А саме, за словами самого Костянтина Смолова, він – керуючий партнер Адвокатського об’єднання «Білі комірці». У той же час, відповідно до державних реєстрів, Палкін володіє 49% у цьому адвокатському об’єднанні, а отже, є діловим партнером Смолова. Також разом вони заснували «Федерацію козацького традиційного бойового мистецтва «Спас», разом володіли частками у ТОВ «Архітектурне бюро «Конструктив», спільно представляли сторони у судах та були членами однієї політичної партії «Українці». За таких обставин одночасно брати участь у справі і представляти різних учасників провадження у справах про банкрутство порушує як положення закону, так і Кодекс етики арбітражного керуючого.
Під час співбесіди Кандидат підтвердив, що не вжив заходів до подолання конфлікту інтересів. Однак за його словами впливу на його незалежність як арбітражного керуючого не було, бо його діяльність була під постійним зовнішнім контролем.
— У 2017 році, під час співбесіди на посаду судді КГС ВС, комісія звертала увагу на статки та майно Кандидата, які дещо високі, як для науковця. Для прикладу станом на 2015 рік Віктор Смородинський мав заощадження в розмірі близько 120 000 доларів США, придбав у 2014 році автомобіль Volkswagen Touareg вартістю близько 78 000 дол США, а дружина у 2011 році стала власницею Volkswagen Tiguan вартістю 32 000 дол США. Тоді Кандидат пояснив свої статки продажем квартир та доходом від ТОВ «Правнича фірма «Еверест», проте під час співбесіди відповідного документального підтвердження комісії не надав.
На співбесіді з Конкурсною комісією Кандидат повідомив зовсім іншу інформацію на запитання щодо ТОВ «Правнича фірма«Еверест». Смородинський зазначив: «Не очолюю фірму з 2009 року, її очолює моя дружина. Ця фірма не здійснює жодної діяльності та вона є суто формальним проєктом, вона здійснювала активну діяльність до 2004 року. Після того, як я займався науковою діяльністю, я формально очолював її до 2009 року цю правничу фірму, але я не займаюся цією фірмою.» На уточнююче запитання КК Кандидат відповів, що під час співбесіди на посаду судді КГС ВС «розгубився і я почав згадувати все, коли я заробляв гроші взагалі.» Однак такі пояснення Кандидата вдаються сумнівними, адже:
під час проходження співбесіди 19.05.2017 року Кандидат зауважив, що попередньо надавав пояснення Громадській раді доброчесності про джерела заощаджень та походження коштів на придбання автомобілів. Тож малоймовірно, що Кандидат не підготувався до співбесіди та «розгубився», як він стверджує вже на співбесіді 17.02.2023 року, і не знав точно у яких роках і який дохід був у ТОВ «Правнича фірма «Еверест»;
в поясненнях Кандидата є розбіжності в інформації щодо клієнтів ТОВ «Правнича фірма «Еверест» (на співбесіді 17.02.2023 року Кандидат розповідав про те, що проєкт є суто формальним, а на співбесіді до КГС ВС, що ТОВ обслуговувало дуже відомі та потужні підприємства та брало участь у великих судових процесах);
в поясненнях Кандидата є розбіжності в інформації, коли ТОВ «Правнича фірма «Еверест» здійснювала діяльність.
Ймовірно занизив вартість квартири у Дніпрі, набутої у власність його дружиною в 2015. Згідно з його декларацією вона коштувала нерухомість площею 52,7 кв.м. коштувала трохи більше 148 тисяч гривень (6,5 тисяч доларів).
Однак відповідно до інформації Громадської ради доброчесності 2 пропозиції продажу житла значно меншої площі у тому ж будинку складали 26,5 тисяч доларів та 28 тисяч доларів, а вартість квартири площею 52,7 кв. м. у сусідньому будинку становила 30 тисяч доларів. Як і на попередній співбесіді до Верховного Суду, цього разу Кандидат надав Конкурсній комісії ті ж пояснення щодо цього факту. Сергій Чумак, зазначив, що квартира у м. Дніпрі була у дуже поганому стані, і він вклав 15 тис. доларів у її ремонт. Крім того, продавець квартири дуже хотів швидше її продати, оскільки виїжджав до США, і йому треба було терміново отримати кошти.
Цікавим фактом є те, що ТОВ «ВКФ Спарта», яка здійснювала оцінку квартири у Дніпрі, має неоднозначну репутацію й фігурує у кримінальному провадженні щодо шахрайства. А саме, в ЄДРСР є інформація щодо справи 487/158/20, згідно з якою працівники організації проводили завідомо неправдиву експертну оцінку автівки з явним порушенням процедури, без фактичного огляду. З приводу цих фактів Кандидат пояснив, що він не має відношення до вибору юр. особи, що оцінювала майно, цим займався продавець.
Також відповідно до декларації за 2015 рік суддя Чумак з 2011 року володіє квартирою у Донецьку, площею 62, 6 кв.м. Її ціна на дату набуття становила майже 96 тисяч гривень (більше 190 доларів за квадратний метр). За повідомленням дослідників ринку в інтернеті, середня ціна квартири у Донецьку у 2011 році становила більше тисячі доларів за 1 квадратний метр (740 доларів у найдешевшому районі). А отже, ціна квартири судді Чумака, ймовірно, є заниженою.
Юристка, у 2016 році виконувала обов’язки Міністра екології і природних ресурсів України, з грудня 2017 року суддя Верховного Суду. З грудня 2021 входить до складу Наглядової ради Асоціації жінок-юристок «ЮрФем».
До призначення у Верховний Суд Ганна Вронська була партнеркою у власній юридичній фірмі, яка спеціалізується на справах по банкрутству, міжнародних інвестиціях, арбітражі тощо. Вронська однією з перших суддів Верховного Суду почала викладати рішення суду за прикладом ЄСПЛ, наслідуючи чіткість, логічність та структурованість подачі інформації.
У 2019 році суддя Вронська отримала віртуальну відзнаку від Фундації DEJURE «Честь Тижня».
Понад 18 років пропрацював в органах прокуратури. У лютому 2015 року був мобілізований, пройшов службу в батальйоні морської піхоти, переважно на лінії зіткнення на сході від м. Маріуполя. Відзначений державною нагородою.
З червня 2016 року працював детективом Національного антикорупційного бюро України. З лютого 2020 року працює начальником відділу в Національному агентстві з питань запобігання корупції. У 2021 році увійшов до складу Конкурсної комісії з відбору державних службовців. Робота Духа Я.М. в Національному бюро та Національному агентстві дала йому достатні знання щодо пошуку необґрунтованих активів, проведення перевірок з питань відповідності рівня життя отриманих доходам, оцінки майнових та електронних декларацій.
Наразі з 27.02.2022 мобілізований до лав Збройних сил України, в складі підрозділу виконує бойові завдання на лінії зіткнення в Донецькій області.
Адвокат, член Вищої кваліфікаційної комісії суддів у 2016-2019 роках. Має репутацію принципового і прискіпливого члена ВККС, який викривав факти недоброчесності суддів в процесі кваліфікаційного оцінювання, що проводила ВККС як частину судової реформи. За це негласно оголошений ворогом недоброчесної суддівської корпорації. Звільнений в 2019 році Уповноваженою ВР з прав людини Людмилою Денисовою всупереч закону.
Учений, кандидат юридичних наук, викладач, відомий громадський експерт, заступник голови правління ГО «Центр політико-правових реформ» (громадської організації у сфері верховенства права з 25-річним стажем), член Громадської ради доброчесності у 2016-2019 роках, солдат ЗСУ.
Роман як громадський експерт стояв у витоків цілої низки реформ у сфері судочинства, конституційного і адміністративного права. Має кришталеву репутацію в академічних і громадських колах, передовсім через дуже високі вимоги до якості своєї роботи і загострене відчуття справедливості.
Був членом Комісії з відбору керівника САП у 2020-2022 роках, де проявив незалежність і принциповість.
24 лютого 2022 року, в день початку повномасштабної зробйної агресії РФ проти України, пішов добровольцем на фронт, служив в найгарячіших точках. Зараз продовжує проходити службу в лавах ЗСУ.
З червня 2020 року працює на посаді керівника Управління проведення повних перевірок Національного агентства з питань запобігання корупції, відповідає за реалізацію функцій фінансового контролю, зокрема, проведення повних перевірок декларацій. Фактично саме він зміг організувати повне перезавантаження вказаної функції НАЗК, що призвело до якісної зміни у роботі фінансового контролю. Кількість виявлених корупційних порушень значно збільшилась. У тому числі були складені обґрунтовані висновки щодо народних депутатів, вищих державних посадовців, що призвело до порушення кримінальних справ НАБУ.
Андрій Пасічник автоматизував окремі елементи повної перевірки, розширив перелік баз даних і реєстрів, до яких НАЗК отримало автоматизований доступ, запровадив нові форми перевірочних дій, вжив заходів щодо попередження зловживання декларантами таким фінансовим інструментом як криптовалюта тощо. Крім цього, налагодив співпрацю з НАБУ та САП, зокрема, в контексті погодження спільних правил кваліфікації правопорушень.
Громадський активіст, член найвідомішої антикорупційної організації Харкова «Харківський антикорупційний центр». Юрист організації, здійснює представництво ГО в судах як адвокат. Завдяки зусиллям Харківського антикорупційного центру та безпосередньо Володимира Рисенка було повернуто у власність міста більше 158 га землі, зокрема сосновий ліс на Салтівці, який вдалося зберегти для харків’ян.
Ним було виграно 9 судових процесів проти комунальних підприємств Харкова та Харківської області, в результаті яких була оприлюднена фінансова звітність комунальних підприємств міста.
Адвокат, засновник та керуючий партнер юридичної фірми Arbitis, кандидат юридичних наук, спеціалізується на праві інтелектуальної власності. Викладає на Кафедрі цивільно-правових дисциплін Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. Є членом Науково-консультативної ради Верховного Суду. М.В. Селіванов є автором численних публікацій з цивільного права, проектів із розвитку юридичної практики в Україні.
У 2016-2017 роках брав участь у конкурсі на посаду судді Верховного Суду, за результатами аналізу кандидата Громадська рада доброчесності не виявила фактів, які б вказували на його негідну поведінку.
Максим Селіванов також відомий своїми інноваційними юридичними продуктами — сайтом «Дім юриста», програмою обліку часу та організації роботи для юристів Justnote та програми прогнозування судових рішень.
Адвокат, народний депутат Верховної Ради України VIII скликання (фракція «Об’єднання «Самопоміч»). Член Асоціації правників України та Європейської Бізнес Асоціації. Ініціатор створення та перший голова підкомітету з питань виконання рішень Європейського суду з прав людини парламентського комітету з питань правової політики та правосуддя. Член Конституційної комісії 2015-2019 рр, де активно долучився до розроблення змін до Конституції в частині правосуддя. Співавтор реформи виконання судових рішень та один з розробників Кодексу України з процедур банкрутства. Активний член робочої групи парламентського комітету з питань правової політики та правосуддя, яка завершила підготовку Виборчого кодексу України, що врешті уможливило його ухвалення. У 2019 році кандидував на посаду судді Конституційного Суду України за квотою парламенту.
Під час роботи в парламенті Руслан Сидорович запам’ятався глибоким розумінням конституційних принципів і засад, зокрема тих, які визначають функціонування судової влади, і дотриманням їх під час законопроєктної роботи.
Адвокатка, відома в Україні борчиня за збереження культурної спадщини. Як громадська діячка з 2012 року очолює ГО «Андріївсько-пейзажна ініціатива», в межах якої здійснює судовий захист культурних пам’яток. Зокрема, Марина Соловйова домоглась заборони забудови буферних зон «Софії Київської» та Києво-Печерської лаври.
У 2016-2018 роках була членкинею Громадської ради доброчесності, громадського органу, що бере участь в оцінюванні суддів і кандидатів на суддівські посади. У складі Громадської ради доброчесності Соловйова взяла участь в аналізі 400 кандидатів на конкурсі до Верховного Суду у 2016-2017 роках та оцінюванні близько 1000 суддів в межах кваліфікаційного оцінювання.
У 2014-2016 роках входила до складу Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції при Вищій раді юстиції, яка робила висновки щодо дій суддів, які ухвалювали рішення щодо заборони мирних зібрань та проти учасників Революції Гідності 2013-2014 років.
Окремо звертаємо увагу на те, що у мережі інтернет наявні матеріали, завданням яких є дискредитація кандидатки. Щодо цього вважаємо за необхідне пояснити таке. У 2017 році суддя Мальвіна Данилова подала до суду позов проти Марини Соловйовової та Віталія Титича як членів Громадської ради доброчесності. Примітно, що Данилова вдалась до вкрай сумної практики подачі багатьох однакових позовів, яку використовують, аби домогтись розгляду.
Доктор юридичних наук, професор кафедри кримінального та кримінального процесуального права Національного університету «Києво-Могилянська академія», директор з наукового розвитку і член правління громадської організації «Центр політико-правових реформ». Має 38 років професійної діяльності. З 2019 року є членом Науково-консультативної ради при Конституційному Суді України.
Автор завдань для конкурсу на посади суддів Вищого антикорупційного суду, а також тестів для конкурсу на посади директора Державного бюро розслідувань і завдання для конкурсу на посади керівників Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.
Успішно пройшов перевірку Етичної ради в межах конкурсу на посаду члена Вищої ради правосуддя, рішенням від 30.06.2022 був визнаний таким, що відповідає критеріям доброчесності та професійної етики для зайняття посади члена ВРП.
Адвокат, третейський суддя, голова Третейської палати України, голова Третейського суду при Торгово-промисловій палаті України, член Громадської ради доброчесності в 2016-2020 роках, співзасновник і член правління Фундації DEJURE, волонтер, що активно допомагає бійцям на фронті. Автор численних публікацій щодо проблем судочинства і судової реформи. Автор Концепції утворення на базі господарського суду змішаного суду за участі присяжних, делегованих бізнес-спільнотою. Співавтор публікації «Як вища кваліфікаційна комісія суддів може виконати свою місію», яка враховує досвід попередньої ВККС і описує дієві рецепти організації роботи нової ВККС з метою виконання покладених на неї завдань.
Адвокат, керуючий партнер адвокатського об’єднання «Кушнір, Яким’як і партнери», член Асоціації правників України, секретар Опікунської ради костелу Святого Миколая у м. Києві.
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду.
Проявив принципові позиції в низці рішень, ухвалених у період воєнного стану - щодо самоусунення поліцейських Києва від виконання обов’язків, відмови військовозобов'язаним у перетині кордону, відмові громадянину РФ у видачі дозволу на зброю.
